У пьесі “Наталка Полтавка” налічується 22 пісні. За своїм змістом серед цих пісень є ліричні («Віють вітри», «Сонце низенько, вечір близенько…»), історичні («Гомін, гомін… по діброві»), бурлацькі («Та йшов козак з Дона…»), жартівливі («Дід рудий, баба руда»), сатиричні («Всякому городу нрав і права»).

Ці пісні  й пісенні фрагменти  не є випадковими в п’єсі, кожна з них несе сюжетне навантаження, допомагає глибше розкривати внутрішній світ дійових осіб.

Так, у пісні, яку співає мати Наталки («Чи я тобі, дочко, не добра желаю») передається схвильованість матері, яка любить свою дочку і вболіває за її долю:
Чи я тобі, дочко, не добра желаю,

Коли кого зятем собі вибираю?

По старості моїй живу через силу,

Не дождавшись Петра, піду і в могилу.

Тебе ж без приюту, молоду дитину,

На кого оставлю, бідну сиротину?
А в пісні Петра «Сонце низенько, вечір близенько» передано щире й вірне кохання хлопця до Наталки

Сонце низенько! Вечір близенько,

Спішу до тебе, лечу до тебе, моє серденько!

Волелюбність Петра передається піснею «Та йшов козак з Дону…»:

Не спасибі долі, коли козак в полі,

Бо коли він в полі, тоді він на волі.

Використовуючи пісню Г. Сковороди «Всякого городу нрав і права», возний перекручує її і виправдовує шахрайство, брехню, хабарництво.

Всякий, хто вище, то нижчого гне, —

Дужий безсильного давить і жме,

Бідний багатого певний слуга…

Всяк, хто не маже, то дуже скрипить…

А життєрадісний і дотепний Микола за короткий час перебування на сцені проспівав 4 пісні, та ще й які! «Гомін… по діброві» свідчить про його любов до минулого свого краю, про захоплення відвагою предків.

Такою ж патріотичною є пісня про Ворсклу, в якій відчувається почуття гордості за славних предків, що боронили рідну землю:

Козаченьки з москалями

Потішились над врагами.

Добре бившись за Полтаву

Всій Росії в вічну славу!