Перемога над лінощами. Вечори та вихідні дні у людини часом проходять досить нудно. Хтось із ро­дини годинами сидить перед телевізором, хтось грає в комп’ютерні іграшки, чи­тає щось популярне, а хтось господарює вдома чи їздить працювати на дачу. Тоб­то, якщо придивитися, — всі просто проживають свій час, не наповнюючи його нічим корисним. Мало хто робить щось для власного розвитку, хоча, здавало­ся б, вихідні — це аж два вільних дні для будь-яких цікавих справ, коли можна було б присвятити час своїм хобі чи розвитку. У кожної людини, звичайно, є якісь інтереси, захоплення, цілі. Але всі скаржаться, що на все не вистачає часу. Дивно, що люди завжди знаходять час, аби подивитись телевізор чи напитися пива, але от щось корисне зробити — ніколи. На мою думку, це через лінощі.

Як можна подолати лінощі?Бувають такі дні, коли навіть прокидатися не хочеться. Зовсім, здається, немає ані сил, ані бажання щось робити. Сідаєш за уроки, а думки ніби блукають у ту­мані. У такі дні мені нічого не допомагає, окрім спорту та свіжого повітря. Якщо випадає нагода піти на каток чи пограти у волейбол, я завжди нею користуюся. Якщо нагоди немає, можна весь день провести в такому тумані. Або проспати ці­лісінький день. Можна сто разів казати собі: «Треба вчити уроки, треба мити по­суд», — але руки не діють, а мозок ніби вимкнений. Як казав мені один лікар: «Лінощі — це хвороба, її треба лікувати».

Одним із лікувальних засобів є відповідальність. Наприклад, якщо батьки ку­дись пішли, а на тебе залишили маленьку дитину, хочеш чи ні, а треба нею займа­тися: і нагодувати, і погратися. Або, якщо назавтра планується контрольна робота, лінощі також кудись відступають, дають тобі час повторити предмет. Не розумію, які такі механізми діють, коли я повинен займатися чимось обов’язковим, невід­кладним, і вибору в мене немає.

А бувають дні, коли, здавалося б, і енергії досить, а робити немає чого. Не те щоб не було чого, а просто не знаєш, чим свій вільний час заповнити. Ось такі дні не можна втрачати! Якщо загубиш ту енергію, наступного разу можна чекати тиж­нями. Такий день — як ходовий вітер, що підхоплює всі твої наміри і виконує їх із легкістю. Коли досить енергії, треба шукати будь-які приводи для діяльності. На­приклад, можна заздалегідь написати аркуш справ, які ти хотів би виконати, якщо буде час. Там можуть бути і цікаві одноразові справи, які ти хоча б колись зби­раєшся зробити, і добрі справи, і якісь розвивальні дії, і спорт, і хобі. Що більше пунктів на такому аркуші, то більшим буде в тебе вибір у вихідний день, коли про­кидаєшся без лінощів. Буває так, що справа виявляється настільки цікавою (на­приклад, книга, яку ти здавна мав намір прочитати, а зараз врешті-решт відкрив), що поглинає тебе на досить довгий час, і тоді вже не до лінощів, навіть сон тікає!

Тобто найгірші вороги лінощів — почуття обов’язку та зацікавленість. Якщо розвивати ці дві риси, гадаю, лінощі зникнуть, наче їх ніколи й не було.