Іван Котляревський… Чим зачарувала нас, українців, ця людина? Яку роль відіграла у становленні нової української літератури? На ці запитання зможемо дати відповідь лише після прочитання поеми «Ене’іда». Автор засуджував негативні явища та оспівував патріотичні почуття народу, шанував історичне минуле України, його вражали подвиги простих людей, усе це і знайшло відображення в «Енеїді». З гордістю згадуються патріотичні мотиви й утвердження народної мораліу поемі про участь українських козаків у Полтавській битві 1709 року, про боротьбу народу проти польських панів у XVIII ст. Дві останні частини Котляревський писав під час війни 1812 року та по її закінченні. У творі звучать патріотичні мотиви: Правдивий воїн не дрімає, Без просипу же і не п’є; Мудрує, дума, розглядає, Такий і ворогів поб’є. Через образи троянців автор показує силу духу українського народу, його багатовікову історію. Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів, Не раз латинців проганяли До самих городських валів. Еней і троянці — це козаки-запорожці: хоробрі, мужні, завзяті. Це патріоти своєї землі, вірні захисники. Сказав, і військо загриміло, Як громом, разним оружжем, Построїлось і полетіло Простесенько к градським стінам. Огні через стіну шпурляли, До стін драбини приставляли І хмари напустили стріл. Котляревський не ідеалізує своїх героїв: вони часто пиячать, інколи ведуть розпусне життя, але в бою дивляться у вічі смерті, вірні козацькій присязі, непримиренні до ворогів. Автор симпатизує своїм героям, бо бачить не тільки безтурботних гуляк, а й справжніх воїнів, які готові захистити свій народ, свою батьківщину від ворогів. Цим самим він утверджує патріотичні мотиви й утвердження народної моралі , яка притаманна українцям.