Софія Київська. Україна багата стародавніми пам’ятками, які є свідка­ми формування історичної самосвідомості нашого народу, їх споруджували наші обдаровані предки, втілюючи в них народні мистецькі ідеали.

Так, у XI столітті за ініціативою Ярослава Мудрого був по­будований головний храм Київської Русі – Софійський собор. Саме тут відбувалися пишні церемонії посадження князів на київський престол, урочисті прийоми послів іноземних держав.

Прямокутну споруду Софії Київської в давнину оточу­вали два ряди відкритих галерей. За бажанням Ярослава Мудрого собор вінчали тринадцять куполів, суворий сірий колір яких добре гармоніював з блідо-рожевими стінами.

У 1240 році полчища Батия зруйнували Київ. І тільки свя­та Софія вціліла. Як писав Павло Загребельний, вона «стояла над пожарищем, над попелом і руйновищем, і підносила Бо­гоматір свої руки в молінні…» Саме завдяки непорушності Софії люди усвідомили силу Божого захисту, повірили в те, що вічно здійматиме, захищаючи їх, свої руки Марія Оранта.

З самого початку усередині собор був оздоблений чудови­ми фресками і дивовижною мозаїкою. У своїй більшості то були твори на релігійну тематику, але не бракувало і картин з зображенням свят, ігор, полювань. Оздоблення собору цінне своєю мозаїкою, яка і сьогодні вражає довершеністю компо­зиційного вирішення, свіжістю та яскравістю барв.

Минуло майже тисячу років від того часу, коли собор був збудований, але й досі він викликає захоплення май­стерністю стародавніх зодчих, довершеністю ліній та форм.