П .Куліш — перекладач всебічно обдарований письменник, передусім палкий патріот України, який протягом усього життя невтомною повсякденною працею доводив безмежну свою любов до рідної землі, до українського народу.  Так, у 1864—1868 роках П. Куліш працював у Варшаві, де був директором духовних справ, а також членом комісії з перекладу польських законів. Саме тоді змінилися погляди письменника. Якщо до цього він обстоював ідею самостійності України, сприяв розвитку української школи, то тепер почав підносити політику Катерини II і Петра І, виступав проти революційних настроїв народу, засуджував запорожців, повстанців.

У 1873—1884 роках він працює перекладачем у Петербурзі. Цій роботі Куліш віддає багато часу. Перекладацька діяльність була великим вкладом в українську літературу. Так, у 1897 році вийшла збірка його перекладів «Позичена кобза». У неї увійшли твори світової культури: Ф. Шіллера, Г. Гейне, Дж. Байрона, Й. Гете, 13 п’єс 11. Шекспіра.

Літературознавець В. Неділько перекладацьку діяльність П. Кулі-ша називає справжнім подвигом, бо перекладав він у ті часи, коли вийшов Емський указ про заборону української мови. Своєю роботою письменник доводив, що наша мова здатна відтворити всі багатства світової культури. Цикл творів російських поетів він назвав «Переспіви з великоруських співів». Заслуга Пантелеймона Куліша в тому, що він намагався передати як зміст, так і форму творів зарубіжних класиків. І. Франко вказував, що Куліш «дав нам переклад «Гамлета»», з яким можемо без сорому показатися в концерті європейських перекладачів великого британця. Ця людина була першим перекладачем Біблії українською мовою.

Про роль письменника як творця і перекладача прекрасно сказав у своєму листі М. Коцюбинський: «…дедалі все видніше й видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я, а яку матиме своїми роботами, що тільки тепер виявляються па світ, — про те можна догадуватися. Могучий майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших цінних праць — має право на нашу повагу і вдячність. Перед цимийого заслугами забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, а виступає потреба пошанувати його працю».