Іван Вишенський — чернець і книжник, патріот і оборонець православ’я проти католицизму. Гуманізм Івана Вишенського вкладався в рамки західноєвропейського ренесансного гуманізму. Але ж український письменник був запеклим ворогом усієї західноєвропейської науки і освіти, гостро виступав проти їх перенесення в Україну, убачаючи в них явище, вороже православ’ю. Він рішуче виступив проти запровадження у Львівській братській школі західноєвропейської шкільної програми («семи вільних мистецтв»).

Освітня програма Івана Вишенського «цілком підпорядкована» релігійному вихованню і то на початковому рівні.

Він заперечував «латинську й мирську мудрість» — «трутизну» для православних дітей. Своїм сучасникам дає таку пораду: «Чи не ліпше тобі читати Часословець, Псалтир, Апостол і Євангеліє й бути простим боговгодником і вічне життя дістати, а отож знайте, що словенська (церковнослов’янська) мова перед Богом більшу честь має, ніж еллінська (грецька) та латинська».

«У Посланні к стариці Домнікії» І. Вишенський рекомендує «нашим фундаторам благочестя у Львові», «узаконити церковну службу благочестя і славослов’я і научати того дітей».

І. Вишенський своїм високим авторитетом полум’яного оборонця православ’я утверджував суспільне значення народної мови.