ОДНА З НЕВІДОМИХ ПОЕЗІЙ Т. Г. ШЕВЧЕНКА. Дуже довгий час Шевченкова поезія «У перетику ходила…» за­лишалася поза увагою дослідників. Деякі дослідники вказували на її аполітичність, життєрадісність. Так, на думку Є. Кирилюка гра­ційна співаночка дівчини, яка хотіла, щоб її любили всі, містить щось «побічне»: «слід при цьому зазначити, що багато пісень, в яких безпосередньо не розкриваються соціальні суперечності, Шев­ченко не переписав із захалявної в більшу книжку».

Ми розуміємо: на підставі того, що автор не переписав поезію, не можна залишати її поза увагою. Адже образ героїні «У перетику ходила…» доповнює Шевченкову жіночу лірику новим змістовим відтінком. Чи свідомо він уникав «веселих пісень», чи вважав їх другорядними, ми вже навряд чи дізнаємося. Набагато важливі­шим є для нас правильне прочитання поезії.

Слід зазначити, що поезія побудована на одному слові, причому це слово в українській мові має кілька значень. Як правило, сучасні словники тлумачать його однозначно: перетика — це смуга дерев, що перетинає, відмежовує ділянку землі. Насправді ж, за спогада­ми представників старшого покоління, слово «перетика» мало інше значення: перетик (із наголосом на другому складі) —- це тканина для сорочок. Вона має спеціально заткані смужки з кольорової нит­ки — перетики.

Донині саме слово і тканина збереглися в окремих регіонах У краї­ни, зокрема на Поліссі. Як правило, з перетику шили сорочки на бу­день, тоді як на свято — неодмінно вишиванка, мереживо якої може поєднуватися з перетиком.

Пошуки значення слова тривали дуже довгий час. Цікаво, що перекладачі творів Шевченка, як правило, не знали цього семан­тичного наповнення слова «перетика», і «відправляли» героїню то в ліс, то по грибних місцях: «В лес-дубраву я ходила по опеньки…»; «По гребным местам ходила я с чувеком…». Коли читаєш такий переклад, хочеться згадати оригінал:

У перетику ходила

По оріхи,

Мірошника полюбила для потіхи.

Мельник меле, шеретує,

Обернеться, поцілує

Для потіхи…

Стає зрозуміло, що не могла дівчина у лісі зустрічатися спочатку з мельником, потім з лимарем, потім з бондарем. Суть Шевченкового «У перетику ходила…» полягає в тому, що дівчина всякий час поход­жала в зграбненькій льолі, яка м’яко облягала звабливий стан, поси­люючи чарівність молоденької чорнобривки, що здатна була закоха­ти в себе хоч би кого і владно повести за собою. Три взаємних кохання дівчини позначають не суто кількісну ознаку, а її множинність (як, наприклад, у народних казках).

Отже, образ грайливої і веселої дівчини в поезії Т. Шевченка «У перетику ходила…» є уособленням українського народного духу. За жартівливою формою приховано цілком серйозний смисл: попри всі життєві негаразди українці можуть насолоджуватися життям. Крім того, історія всієї поезії свідчить про те, що відсутність знань про традиції й культуру народу може призводити до помилок. Так сталося, наприклад, із словом «перетика».