Образи велетнів у романі Франсуа Рабле. Франсуа Рабле взяв для свого роману сюжет, добре відомий у французькій народній творчості — це комічні хроніки (літопис) «про великого і здоровезного» велетня Гаргантюа. Та й мова оповіді про життя та діяльність трьох поколінь велетнів — Грангузьє. Гаргантюа, Пантагрюеля — витримана  у тоні веселої, грубуватої сатири, висміювання всіх пороків, прита-манних тогочасному суспільству. І хоча Рабле зі смаком описує всі  подробиці ‘їхнього тілесного життя, перелічує, скільки їжі, одягу їм потрібно, та головне у романі не це. Завдання письменника — показати доброту, благородство, прагнення до знань, надбань тогочасні ної культури. Грангузьє — добрий король, що намагається запобігти  війні, кровопролиттю, вважаючи це бідою для свого народу. Та коли ворог все-таки починає війну, Грангузьє чинить відчайдушний опір і перемагає.

У образах Грангузьє і Гаргантюа Рабле втілює ідеал справедливого монарха, який захищає інтереси народу і править ним за його згодою. Ці ж риси притаманні й наймолодшому велетневі — Пантагрюелю. Від батька він успадкував ще й велику любов до знань, до здобутків загальнолюдської культури. Для цього він відвідує кілька навчальних закладів — Паризьку бібліотеку, навчається у містах Пуатьє, Бордо, Тулуза, Бурже, Орлеан. Рабле з гумором, інколи з сатирою описує звичаї і методи навчання, що все-таки не завадили здобути Пантагрюелю ступінь ліценціата права. Характерно, що в рисах образу Пантагрюеля немає суспільного пафосу його батька, короля-реформатора Гаргантюа.

І  роман у цілому, і образи королів-велетнів зокрема відтворюють риси європейського Відродження, однієї з найцікавіших сторінок світової культури.