Образи селян. П’єса “Наталка Полтавка” написана Котляревським дуже реалістично, її герої — звичайні селяни, хлопці та дівчата, бідні, прості. Але почуття їх і характери багаті й глибокі. Автор тепло, з любов’ю та глибоким знанням народних ха­рактерів малює образи Наталки, Петра, Миколи.

Головна героїня п’єси — бідна селянська дівчина Наталка, дочка вдови Горпини Терпилихи. Поетична, світла, благородна постать цієї дівчини змальована з великим співчуттям до гіркої жіночої долі, яка повністю залежить від чоловіка.

Наталка — працьовита, вірна, розумна. З повагою ста­виться вона до матері, до старших, та не поступається ні своїм коханням, ні своєю гідністю. Вона не може не виконати волі матері, що бажає доньці щастя, як сама його розуміє. Та зра­дити свого кохання Наталка теж не може.

Мати — стара Горпина Терпилиха — мріє про те, щоб доньку не спіткала така лиха доля, як її. Але вона не бачить інших шляхів до щастя, ніж шлюб з багатим воз­ним, хоч і нелюбом. Котляревський не засуджує свою герої­ню, він розуміє, що бідному нема чим відстоювати своє щастя.

Петро, котрого нщро кохає Наталка, теж виявляється по­кірним перед долею. Він чесний, добрий, щирий, роботящий. Та він не може боротися і Наталці радить “покоритися долі, послухати матері, полюбити пана возного”, а його забути. По­бачивши, що коханій та її матері загрожує біда, він ладен по­жертвувати своїм почуттям, віддати все, що заробив “крива­вим потом”, щоб багатий чоловік не докоряв Наталці її бідністю.

Дуже привабливими рисами наділив автор ще одного ге­роя — парубка Миколу, бідного сироту, в якого немає “ні та­лану, ні приюту”. Замість того в Миколи є розум, вірність, відвертість. Він вірний товариш, допомагає Петру. На відміну од Петра, Микола не кориться долі, а переборює її.

П’єса закінчується щасливо, правда перемагає. Селяни свят­кують заручини, Наталка співає пісню, що відображає її вдачу:

Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива.