Образ Богдана Хмельницького в  народній творчості й літературі. В історії України постать Богдана Хмельницького не­від’ємна від найсвятіших прагнень українського народу до волі, щастя,

справедливості. Саме з Богданом Хмельницьким пов’язане становлення української нації. Його внесок в істо­рію рідного народу полягає у визволенні придніпровських зе­мель з-під ярма польських магнатів, у збереженні мови і куль­тури, будівництві української держави:

Лядськую славу загнав під лаву,

Сам бравий козак гуляє.

Ім’я великого сина українського народу Богдана Хмель­ницького стало для народу своєрідним символом волі та бо­ротьби. Тому з такою гордістю і любов’ю звучать слова пісні:

Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється?

Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється.

Діяльність гетьмана Хмельницького мала надзвичайно важливе значення для історичної долі українського і росій­ського народів. Досвідчений воїн і дипломат, визначний дер­жавний діяч, один з найосвіченіших людей свого часу, Хмель­ницький, без сумніву, належить до найвидатніших постатей історії не тільки української, але й світової. Це вже добре розуміли сучасники гетьмана, вважаючи його національним героєм, порівнюючи з Олександром Македонським.

Визначний політичний діяч і полководець Англії, сучас­ник Хмельницького Олівер Кромвель у своєму листі звертав­ся до нього: “Богдан Хмельницький, божою милістю генера­лісимус греко-східної церкви, вождь усіх козаків запорізьких, пострах і викорінювач польського дворянства, скоритель фор­тець, винищувач римського священства, гонитель язичників і антихриста…”. У цьому, можна сказати, історичному визна­ченні гетьмана розкривається краса героїзму і величі подвигу славного сина України, легендарного воїна і патріота, Ось як підкреслює велич гетьмана народна пісня:

Гей, поїхав Хмельницький по Жовтому Броду,

Гей, не один лях лежить головою в воду.

Ніхто так, як він, не зумів відчути душу народу, його найпотаємніші прагнення і думи. І народ увічнив його обраа у своїх думах і піснях:

Ой спасибі тобі, Хмелю,

Й превелика шана.

Що врятував Укрсііну Від польського пана..’.

Саме в особі Хмельницького український народ дістав та­кого велетня духу, який ясно розумів історичну обстановку і бачив мету своєї діяльності в інтересах народу:

А я ляхів не боюся і гадки не маю,

За собою великую потугу я знаю…

І саме на народні маси, козацькі низи спирався він у здійсненні своєї мети — визволити український народ від поневолення, утворити українську державу. Він говорив по­слам королів і царів, що “народ, ним очолюваний, є народ волелюбний і завжди готовий умерти до єдиного за свою волю”.

Такий був і сам Хмельницький. Високі громадянські іде­али, в ім’я яких невтомно боровся з ворогами свого народу Богдан, благородна мета визвольної війни, яку він очолював з 1648 до 1654 рр., показали його важливе місце в історії ук­раїнського народу.

У народних думах він виступає як мудрий полководець, захисник голоти, “козацький батько”. Хмельницький дбає, щоб “козакам козацькі порядки давати”, чинить справедли­вий суд над польсько-шляхетським запроданцем Барабашем:

Так гаразд-добре й учинив:

Куму свойому Барабашеві, гетьману молодому,

З пліч головку, як галку, зняв,

Жону його і дітей живцем забрав,

Турському султану у подарунку одіслав.

І раніше Хмельницький уже користувався особливим ав­торитетом серед козацтва як низового, так і реєстрового; все­бічно освічений і гострий розумом, він буЬ добре знаний у польських колах, починаючи від короля і кінчаючи польськими управителями на Україні.

В особі Богдана Хмельницького український народ дістав такого вождя, який як ніхто інший розумів його потреби і бачив мету своєї діяльності у їх здійсненні:

“Ей, гетьмане Хмельницький,

Батю наш, Зинов Богдане чигиринський!

Дай боже, щоб ми за твоєю головою пили да гуляли, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали!”

Образ Хмельницького, відданого сина України, оспіваний не тільки в усній народній творчості, а й у творах багатьох письменників (М. Старицький, Г, Сковорода, Л, Костенко, І. Франко та ін,),

У романі Н. Рибака “Переяславська Рада” створено образ великого гетьмана, що присвятив своє життя розв’язанню двох основних завдань: визволенню України від чужоземного ярма і об’єднанню України з Росією. Про це співається й у на­родній думі, що є епіграфом до твору:

Ой Хмельницький Богдане, гетьмане,

Добрий розум тобі дався.

Що короля і султана, і кримського хана ти відцурався

Та з Москвою навіки об’єднався.

Уболіваючи за долю України, Хмельницький дбав про те, щоб її не розшматували турки і татари, щоб шляхта не за­брала в народу найсвятіше, — християнську віру.

Велич людини і пам’ять про неї визначаються її ділами. Життя Б, Хмельницького було віддане Україні, її народу, збе­реженню єдності і миру між українським і російським наро­дами, ї це забезпечило йому видатне місце не лише у вітчиз­няній, а й у світовій історії, у нетлінній пам’яті рідного наро­ду.