Як розбудити приспані почуття? М. Вороний у поемі «Євшан-зілля» звернувся до давнього літопису. І зазвучала літописна оповідь по-новому. Ось половецький хан тужить за своїм сином і розмовляє з вітром. Його син живе у Києві у княжих палатах. Він купається у розкошах і давно забув про своє попереднє життя. Забув юнак про батька і неньку, про рідний степ і про волю. Та батько все пам’ятає і тужить за сином:

 

Хан посилає до Києва гудця і наказує йому без сина не повертатися. Гудеш, знайшов у Києві ханського сина і розповів йому про батьківську тугу. Юнак зали шився байдужий до розповіді гостя. Тоді заспівав ханський посланець половецьку пісню. І це не розбудило почуттів розпещеного київським князем вихованця. За смутився гудець і раптом згадав про свій останній засіб. Він дістав із-за сорочки на грудях пучечок євшан-зілля. Тільки-но ханський син вдихнув аромат степового полину, у його серці прокинулися почуття. Пробуджена пам’ять повернула його и дитинство. Юнак усе пригадав:

Рідний степ — широкий вільний — Пишнобарвний і квітчастий — Раптом став перед очима, З ним і батенько нещасний!..

Духмяний запах євшан-зілля переконав юнака більше, ніж слова або пісим Він нагадав юнакові про рідний степ, про волю, якою завжди пишалися полонці Син половецького хана схвильовано промовив:

«Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!»

Ханський син повернувся до рідного степу. Впродовж віків євшан-зілля серед українців вважається символом пам’яті і любові до батьківщини.