План

1. Світ театру.

2. Давньогрецький театр.

3. Український вертеп.

4. Театр — це вічна казка.

Нехай театр завжди буде з нами. Якось непомітно, але впевнено і назавжди увійшов у наше життя театр. Можливо, скаже хтось, що в добу інтернету театром не здивуєш нас.

І тільки відкривається завіса.

Як озивається схвильовано душа.

Театр для тих, у кого серце,

Де поєдналися і радість, і журба.

«Світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори. Тут кожному написаний свій вихід». Ці слова Шекспіра є дуже доречними як для способу нашого життя, так і для тих, для кого сам театр став життям.

Спасибі щире вам, артисти,

За ваші образи й пісні.

Театр — це життя, це мудрість народу, яка застигла в майстерній грі акторів. Відомо, що колискою світового театрального мистецтва є давньогрецький театр, вистави в якому відбувалися просто неба на колоподібному майданчику — орхестрі. Лави для глядачів були на схилах каменистого пагорба. Така зала для глядачів називалася театром.

Актори в давньогрецькому театрі виступали в масках, які позначали тип персонажа, душевний стан або характер.

Витоки нашого українського театрального мистецтва сягають давніх народних свят та обрядів.

З XV століття поширюється в Україні мистецтво мандрівних акторів — скоморохів. Вони брали участь у весільних обрядах та ярмарках. А ще варто згадати вертеп — старовинний народний ляльковий театр.

Перша українська професійна театральна трупа була створена в другій половині XIX століття. Так розпочалася історія українського театру, відомого як «театр корифеїв». Ми завжди пам’ятатимемо славетні імена акторів: Марка Кро-пивницького, братів Тобілевичів, Марії Заньковецької.

Спливли часи, але театральне мистецтво розвивається і досі. Театр — це вічна казка. Кого хоч раз торкнулася магія мистецтва перевтілення, той ніколи не залишиться байдужим до «життя на підмостках», бо театр — це живе слово.