НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ СУДОЧИНСТВА. Євген Гребінка був своєрідним письменником. Його творчий до­робок складають українські та російські поезії. Серед них значною мірою вирізняються байки, у яких митець відтворював несправед­ливість сучасної йому дійсності.

«Як байкопис, — зазначав І. Франко, — займає Гребінка перше місце в нашім письменстві». Звичайно, на творчість письменника мали вплив І. Крилов, В. Бєлінський, уже створили байки Г. Сково­рода, І. Котляревський, проте Євген Гребінка зумів виявити власну творчу індивідуальність. Оригінальний національний колорит знач­но посилив їх реалістичне звучання, зробив зрозумілішим для на­родного читача, що забезпечило певну соціально-критичну спрямо­ваність. Так у байці «Ведмежий суд» хижакам і гнобителям проти­ставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьо­витості, незахищеності. Запозичивши у І. Крилова тему, Є. Гребін­ка знайшов цілком оригінальне її втілення. Лисиця звинуватила Вола в тому, що він

…пив, як мошенник, брагу,,

їв сіно, і овес, і сіль.

І це ще треба довести. Здається, Волові не слід турбуватися, ос­кільки він не вчинив нічого протиприродного чи злочинного. Однак суддя Ведмідь і Вовки — підсудні знайшли звинувачення достатнім, щоб «його по-своєму судить». Майже добу мудрували вони над спра­вою.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м’ясиво», —

Ведмідь сердито став ревіть.

«А то він сіно їв!» — Вовки завили.

Цього було досить для засудження Вола, бо він «ситенький був», а судді «як відомо, розумілися саме на «м’ясиві», що визначило вирок — «четвертування».

Перед читачем постає яскрава картина судового свавілля. Волу й слова не дали промовити. Усе свідчить про беззахисність підсуд­ного. Кому потрібні виправдання, коли суд налаштований розпра­витися із невинним.

Так за такі гріхи його четвертувать

І м’ясо розідрать суддям на рівні часті.

Та й Лисиці теж перепадає частка —

«ратиці» нещасного Вола.

Своє ставлення до явищ дійсності Євген Гребінка переважно виз­начає з народних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої по­міщицької сваволі, несправедливості царського суду, хабарництва, кріпацтва.

Письменник вірив, що настануть часи, коли все зміниться: по­карання отримуватимуть винні, людина зможе себе захистити, а чиновники будуть працювати в інтересах власного народу.