Неприхована правда життя у романах Еміля Золя. Багато роздумів викликає роман Еміля Золя «Кар’єра Ругонів» після того, як прочитаєш його. І перша думка: «Оце справді реалізм». Цей реалізм французького письменника настільки правдивий і всеохопливий, що іноді просто шокує, і виникає відчуття, що доторкнувся до живої рани, яка не заживає, гноїться і болить кожною своєю клітиною. У душу мимоволі закрадається сумнів, а чи можна назвати реалізмом те, що було написано до Золя? Швидше — напівправдою, в міру коректною і дещо прикрашеною. Хоча це моя особиста думка, яка показує, наскільки мене вразив роман Золя.

В основі роману — історія звичайної селянської родини, яких тисячі й тисячі у Франції. Та хіба лише у Франції. Ругони намагаються створити враження добропорядної родини, займаються бізнесом, виховують дітей, працюють, приймають гостей, беруть участь у соціальних, суспільних процесах на тому чи іншому боці, але які пристрасті ними керують, яка гріховна і хвороблива кров наповнює їхні судини! І якщо теоретично кинути на ваги терезів почуття членів родини Ругонів, то безперечно переважать гріховні почування — жадоба до грошей і влади, родинна неприязнь і ненависть і взагалі якась похмура і безнадійна мізантропія.

Відомо, що Еміль Золя і сам вважав творчість своїх попередників-реалістів такою, що не відповідала вимогам сучасного мистецтва. Він поставив сам за мету збагатити реалізм теорією і створив натуралістичну школу в мистецтві. Пройшовши його школу, письменник мав перетворитися на вченого-експериментатора, вченого-дослідника. Про це він задекларував у своїй передмові до роману «Кар’єра Ругонів»: «Я хочу показати, як одна сім’я… дає життя десятьом, двадцятьом індивідам, що … дуже тісно пов’язані між собою… Я намагатимуся знайти і простежити ту нитку, що математично веде від однієї людини до іншої. І коли в моїх руках будуть усі нитки, коли я зберу цілу соціальну групу, я покажу її в динаміці як дійову особу певної історичної епохи».

Над своїм грандіозним задумом Золя працював упродовж двадцяти двох років. У результаті творчих і наукових пошуків автора на світ з’явилася багатотомна соціальна епопея «Ругон-Маккари». Перший роман цього циклу мав назву «Кар’єра Ругонів», останній — «Доктор Паскаль».

В остаточному варіанті епопея Золя дістала підзаголовок «Природна та соціальна історія однієї родини в епоху Другої імперії». Цей підзаголовок повністю відповідає цілям, які поставив перед собою письменник, розпочинаючи роботу над своїм грандіозним творінням.

На тлі історичних подій реалістично і натуралістично постають перед нами члени родини Ругон-Маккарів: жадібне до грошей і швидкої наживи подружжя П’єра і Філісіте Ругонів, одержимий жагою влади їхній старший син Ежен, недоук і нероба Аристид — менший син Ругонів, юний і чистий у своїх благородних рево люційних пориваннях Сільвер — племінник П’єра Ругона та інші члени родини.

Всі вони, різні за характерами, прагненнями і уподобаннями, за історичних умов стали по різні боки барикад, але всіх їх об’єднує спільне родове коріння, спільні гріхи їхніх пращурів і родові генетичні хвороби. У реалізмі відтворення епізодів життя кожного персонажа Золя виявляє послідовність і не відступає від принципів, задекларованих у передмові до першого роману великої епопеї.

Прочитавши роман Золя і з головою поринувши у неприхований і нічим не прикритий світ життя героїв роману, зробивши чимало психологічних і соціальних відкриттів, розумію, що забути таке неможливо. Адже завдяки реалістичному зображенню герої Золя заволодівають думками і помислами читача. На мою дум ку, Золя переконливо довів, що його реау поєднанні з натуралізмом виявиш дієвим і безперечно вартим захоплення