Не любиш працювати – не чекай винагороди . Я люблю казки, бо кожна має щасливий кінець. У казках все справедливо, кожен отримує по заслузі. Пані Метелиця теж по-своєму віддячила двом своїм працівницям.

Дідова дочка потрапила до казкового царства пані Метелиці не з власної волі. Вона впустила у криницю починок, а зла мачуха змусила її стрибнути туди за ним. Так вона опинилася у казковому світі. Дівчинка була звична^о роботи, відгукувалася на прохання допомогти. Вона дістала хлібину з печі, потрусила яблуню, охоче допомагала пані Метелиці по господарству. Після знущань мачухи життя у пані Метелиці здавалося їй раєм. Дівчині зовсім не обридла домашня робота, але все частіше виникало бажання повернутися додому. Пані Метелиця вислухала свою робітницю і погодилася відправити її на землю. А перед цим вирішила віддячити за сумлінність і працьовитість. Дідова дочка повернулася додому вся в золоті.

Захотілося і мачусі багатства для своєї дочки. Спорядила вона свою улюбленицю до володінь пані Метелиці. Однак бабина дочка була лінивою і невихованою. Не допомогла вона ні хлібові, ні яблуні. Не сподобалася вона й пані Метелиці. Дуже швидко бабиній дочці набридла хатня робота. Вона вимагала від пані Метелиці винагороди за свою працю. Цього разу осипала господиня казкового царства свою робітницю не золотом, а чорною липкою смолою.

Кращого кінця і не придумаєш. Кожен отримав те, на що заслуговує.