Наталка — типовий образ української дівчини. П’єса “Наталка Полтавка” І. Котляревського — один із перших драматичних творів нової української літератури, який реалістично змалював життя українського села XIX століття.

В основу сюжету автор поклав типові моменти дійсності: віддання дівчини заміж за багатого нелюба і розлучення з коханим парубком-бідняком. У народних піснях, думах того часу теж дуже часто зустрічається подібна життєва ситуація. Тому головна героїня п’єси “Наталка Полтавка” — цілком типовий образ української дівчини, представниці народних мас, який завдяки вдалому перу письменника об’єднав у собі найкращі риси дівчини-українки: розум, любов, добре серце.

Її духовна сила і чарівна краса дивують нас і зараз.

З теплотою й щирісткю змальовує письменник образ Натал­ки. Це — образ чесної, роботящої, здібної селянської дівчини, багатої душевною красою. Досить правдиву її характеристику подає виборний: “Золото — не дівка!… Окрім того, що красива, 1 розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі дер­жить”. Але не тільки цими рисами приваблює образ Наталки. Вона мужня, рішуча, з тверезим поглядом на життя. Наталка добре усвідомлює нерівність між бідною селянкою і багатим возним. “Ви пан, — говорить Наталка возному, — а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду”. Ця розмова показує, що селянська дівчина розумніша за хитрого “юрис­ту”. Наталка не лише кохає й страждає; вона здатна захисти­ти свою гідність, вона бореться за здійснення своїх мрій, за своє щастя. Ось чому розмова її з матір’ю про женихів показує її здатність до глибокої критичної оцінки людей.

Почуття гідності, притаманне Наталці, підкреслює й пісня, яку вона співає:

Небагата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, иіитм і носити воду.

Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доб­розичливо, з відкритою душею. “Добра дитина”, — каже про неї Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Мате­рині сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в ста­рості матір. Така ситуація була дуже типовою для українсько­го села XVIII—XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини.

Однак покірна в одних ситуаціях Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона твердо виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: “І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду”. Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти одружен­ня з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як кріпацтво. “У пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою”, — говорить вона виборному. У цих словах чути негативне ставлення до кріпосницьких відносин.

В образі Наталки Котляревський живо й реалістично підно­сить високі розумові і моральні якості низів тогочасного су­спільна. Якщо образи возного й виборного показані в сати­ричному плані, то Наталка — образ цілком позитивний. Це відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові. А мова головної героїні милозвучна, сповнена народними прислів’я­ми й приказками. Кожна народна пісня, яку виконує дівчи­на, — це голос народної душі, справжньої, української.

Мені здається, що в образі Наталки Полтавки І. Котля­ревський хотів показати всю красу українського народу з його неповторними традиціями, культурою, мовою; розкрити дум­ки і почуття, якими жив наш народ у певних умовах суспіль­ного життя, на фоні життєвих суперечностей і боротьби. Об­раз жінки допомагав письменникові розкрити особливості поведінки представника народу яскравіше, оскільки саме жінка часто потрапляла у пригноблене становище, але саме україн­ська жінка завжди знаходила сили боротися за своє кохання, своє щастя й свободу.