Народнопоетичні мотиви в поезії І. Франка. Поезія І. Я. Франка близька до народної творчості своєю глибиною і простотою. Породили його збірку “Зів’яле листя” невмирущі народні джерела. Поезії митця — це побудовані на народнопісенній основі твори про власні болісні пережинання, бурхливі та пристрасні.

Цикл “Веснянки” із збірки “3 вершин і низин” пронизаний народнопоетичними мотивами. Перша частина циклу в якійсь мірі алегорична, друга ж повністю вводить нас у коло роздумів поета над людською і власного долею. У них більше психологічних паралелізмів, притаманних народним пісням. Зокрема автор користується улюбленим в народних піснях прийомом поетичних асоціацій за схожістю чи контрастом.

Важко якось соловію щебетать,

Важко весну, хоч як красну, зустрічать…

Лірику глибоких почуттів, вірне кохання і страждання виразив письменник у стислій формі, властивій народній ліриці. На зразок української народної ліричної пісні написана поезія “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”. За допомогою порівняння, що властиве народній пісні, митець описує красу дівчини, яка чарує душу закоханого в неї ліричного героя, пробуджує в нього палкі почуття любові:

Чом твої очі сяють тим чаром,

Що то запалює серце пожаром?

Більшість віршів збірки “Зів’яле листя” — медитації в дусі народної ліричної пісні. У них письменник широко використовує повтори, психологічні паралелізми, пейзажні зачини — засоби, характерні для народної пісенної творчості:

Зелений явір, зелений явір,

Ще зеленіша іва;

Ой між усіма дівчатоньками

Лише одна мені мила.

І знову бачимо, що ці повтори використані Франком для підсилення основної думки поезії. Не випадково більшість віршів збірки покладена на музику і вони стали романсами, що сприймаються вже як народні.

Неперевершено чаруюча поетика народної пісні, її музична тональність і душевна глибина виражені і в ряді інших віршів, таких як “Ой жалю мій, жалю…”, “Чого являєшся мені у сні?”, “Оце тая стежечка…”. Стилізація під народну пісню, використання характерних для народних пісень зачинів, звертань, ліричних повторів, психологічних паралелізмів і найскладніших форм народнопісенної лірики взагалі притаманне збірці “Зів’яле листя”.

Тонке відчуття рідного слова формує майстерність, якою позначена поетична творчість І. Я. Франка. Митець шанував понад усе безцінний скарб народнопісенного досвіду:

Криниця та з живою, чистою водою —

То творчий дух народу, а хоч в сум повитий,

Співа до серця серцем, мовою живою.

Народні пісні органічно переплелися з піснями, створеними на вірші поета. Багато хто, співаючи їх, забуває про те, що їм мій авторські. І це найбільше визнання для творця. Адже народна поезія є джерелом творчого натхнення багатьох українських письменників, зокрема Т. Г. Шевченка, послідовни-і ом якого є І. Я. Франко. Завдяки величезному таланту попа його прекрасні, незрівнянні поезії стали співзвучні з народною творчістю. Тим і зумовлене їхнє безсмертя, їхнє життя и народі, у поколіннях минулих і майбутніх.