«Народні оповідання».Глибокої чарівності, не підвладної часу краси і сили сповнена творчість Марка Вовчка, зокрема її одинадцять оповідань під назвою «Народні опові­дання». Хвилюючі, правдиві історії з народного життя просто і задушевно розповідають самі їх учасники або свідки подій. І це не безсторонні спостері­гачі тих життєвих картин. Вони дають народну оцінку всім подіям і вчинкам героїв, поділяють простодушні вірування й турботи народу, співчувають його горю та радості.

З народних пісень і казок прийшли до нас мотиви сестринської любові, відданості і ніжності. Скривджена невісткою, змушена працювати на чужих людей і жити в чужій хаті, безіменна героїня оповідання «Сестра» не біль і об­рази збирає в душі, а живе любов’ю до племінників, брата. «Братик рідний*, «кохані діточки*… Це для них її праця, добро, нажите нею. Але не тільки безкінечно доброю, лагідною і мудрою була сестра. Вона — людина з почут­тям власної гідності, і навіть в тяжкі хвилини свого життя не згинається.

В оповіданнях «Козачка», «Одарка» зображено фізичні й моральні нелюд­ські страждання селян, викрито сваволю та паразитизм поміщиків-кріпос- ників. В оповіданні «Горпина», справжньому шедеврі української літерату­ри, письменниця з вражаючою художньою силою змальовує невимовні муки жінки-кріпачки, яку жорстокий поміщик і його псарі позбавили найвищого права — права на материнське щастя. Палке прагнення селянства вирватись на волю відобразила письменниця в оповіданнях «Викуп», «Отець Андрій».

Іншу групу оповідань Марка Вовчка («Чумак», «Данило Гурч», «Мак­сим Тримач», «Свекруха») присвячено зображенню родинного побуту, темам кохання, розлуки, нещасливого шлюбу, взаєминам батьків з дітьми, чоловіків з дружинами, невісток із свекрухами. Ці твори романтично забарвлені, в них звучать мотиви народних пісень, далекі відголоски стародавніх переказів, легенд.