У середині XVII ст. точилася запекла визвольна боротьба українського народу проти зовнішніх ворогів: польських, татарських, турецьких. У 1657 році відбулася злука України з Росією — це зміцнило зв’язки двох народів. Наука і культура розвивалася під впливом ідей відродження. Почав формуватися й утверджуватися в європейській культурі стиль, який названо «бароко». Походить з італійської мови, означає: дивний, химерний. В українській літературі найвидатніші письменники українського бароко характеризують такі жанри: вертепна драма, бурлескні вірші, послання, трактати, проповіді.

Серед українського бароко можна виділити найвидатніших письменників і давньої літератури, і нової.

Так, послання Івана Вишенського змальовують правдиві картини життя українського народу, викривають і засуджують зрадників, гнобителів — українське панство і вище духовенство. Іван Вишенсь-кий був першим, хто заговорив так правдиво про життя нашого народу в Речі Посполитій. З цього приводу І. Франко писав: «Особливо принаджує нас свіжість його красою, безпосередність виразу і чуття, пластика картин, одним словом, усе те, що в писаних творах є виразом сильної, високосимпатичної індивідуальності автора».

Барокові прийоми виявляються і в полемічних творах Мелетія Смотрицького, він виступав проти антигуманних порядків у громадському та церковному житті України, основою причиною яких був Ватикан.

Слід згадати вірші Григорія Сковороди. Він виступив новатором у віршуванні, система яких була близькою до народних пісень. Його поезія виражала думки і настрої народних мас, бо засобами гострої сатири він викривав представників панівного класу, консервативну шкільну систему, розбещене життя окремих прошарків населення.

Саме сатиричне змалювання подій та характерів у творах пізніше використали І. Котляревський та Т. Шевченко.

Існуванню бароко в новій українській літературі сприяв І. Котляревський, створивши травестійну поему «Енеїда», у якій показав історію українського козацтва разом з побутовими деталями життя нашого народу.

Таким чином, українські письменники різних часів утверджували естетику бароко новими художніми формами, стильовими прийомами осмислення історичної дійсності.