НАЙЦІННІШІ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ. Відомий в усьому світі український мислитель та поет XVIII сто­ліття Григорій Сковорода славився як кришталево чесна та високо­моральна людина.

Мандруючи Україною, відмовляючись від почестей, слави та багатства, він проповідував простому люду загальнолюдські прин­ципи моралі та духовності, тому що в системі філософських по­глядів мандрівного мислителя одне з центральних місць займала проблема душевної чистоти та незаплямованої совісті.

У цьому плані показовим є вірш Григорія Сковороди «Всякому місту — звичай і права». У ньому поет перелічує мирські справи, якими щодня займаються представники різних соціальних про­шарків суспільства.

Ознайомлюючись із цим «списком», читач мимоволі починає розуміти, що філософ засуджує названих мирян не тільки за дріб’яз­ковість виконуваних ними дій, але й за явну аморальність цих учинків. Перед ним проходить ціла галерея: сутяги, здирники, бю­рократи, пияки, ледарі, розпусники, підлабузники та інші мало- шановані особи.

Так, це пани, які ніколи не задоволені розміром свого багатства, лихварі, які постійно обманюють простий люд, чиновники, що зло­вживають службовим становищем, ледарі, будинок котрих «як ву­лик, гуде від гуляк». Тільки одне хвилює автора: «…як з ясним розумом вмерти мені», і таким чином мислитель заперечує в собі людську звичку за повсякденними справами забувати про вічне, невмируще, дбати не про статки, а про безсмертя душі.

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, –

Все пожере, як солому пожар,

Бачимо, що переліченим буденним справам Григорій Сковорода протиставив Вічність, для якої все одно — бідна людина чи багата, знаменита чи нікому не відома, знатна чи проста. То що ж робити? Невже ж усе, що робимо, над чим працюємо, про що мріємо — нікчемне? І що ж робити, щоб прихід смерті був не страшний? Відповідь проста:

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь…

Ось вона, запорука спокійного щасливого життя! Лише маючи незаплямовану совість, можна перемогти страх перед смертю і спо­кійно дивитись у майбутнє. А чисте сумління, на думку Григорія Сковороди, досягається порядною поведінкою, скромними невибаг­ливими манерами, щоденною працею, як фізичною, так і над со­бою, правдивістю. Гонитва ж за золотом, порожніми розвагами, об­лудність і брехня, лукавство й лінощі здатні лише розбестити лю­дину, змусити її забути про чистоту совісті.

Популярний у свій час вірш «Всякому місту — звичай і права» (він навіть був покладений на музику і став народною піснею!) є акту­альним і сьогодні. Ця поезія нагадує нам, що все матеріальне навко­ло нас — нетривке й минуще, можна втратити все в будь-який мо­мент, тому треба поводитись так, щоб у таку хвилину не боятися зазирнути собі в душу.