Найдавніша літературна пам’ятка України-Русі. Кожен, хто цікавиться національною історією та її витоками, знає найдавнішу пам’ятку літератури «Повість минулих літ». Створена вона була на межі XI— ЧИ століть ченцем Нестором та іншими літописцями. «Повість минулих літ» є не піше джерелом історії Київської Русі, а й видатним літературним твором.

«З Богом починаємо, Отче, благослови. Повість минулих літ Нестора, чорнофлотця Феодосійського монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська Земля постала». Так з Божою допомогою преподобний Нестор-літописець взявся за опис землі руської і що на ній було одразу після потопу всесвітнього. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Всі інші літописці лише пере-імінували і доповнювали літопис Нестора.

У Нестора, на мою думку, була душа творця, літератора, художника, бо так художньо до нього ще ніхто не описував історію. У «Повісті минулих літ» майстерно переплітаються легенди з реальними подіями. Адже малоймовірно, що київські племена свідомо звернулися до норманів і запропонували добровільно — «прихопіте княжити і володіти нами». Як показали пізніші події, не все так просто було і варязькими нащадками. Всі вони були мстивими і жорстокими завойовниками. Княгиня Ольга (мала варязькі корені) жорстоко помстилася древлянам за смерть князя Ігоря, а Святослав, прозваний Завойовником, упродовж двадцяти років свого князювання вів нескінченні війни із сусідами, завойовуючи їхні території. < вген Маланюк з цього приводу писав: «Як суцільний варяг, Святослав не був ані дипломатом, ані навіть політиком. Відомо, як він попереджував ворогів: “Іду на ии”». Розширюючи межі Київської Русі, Святослав навіть думав про перенесення і голиці з Києва далі на південь. Тож коли 968 року прийшли вперше печеніги на Руську землю, Святослава у Києві не було. Печеніги ж оточили Київ великою си-;юю — не можна ні вийти, ні звістки подати. Люди знемагали від голоду і спраги. Нарешті знайшовся один юнак, який вийшов з вуздечкою і по-печенізьки питав, чи не бачив хто його коня. Коли дійшов до Дніпра, кинувся у воду і поплив на той бік річки. Печеніги отямилися, почали стріляти з луків, але стріли вже не дістали хороброго киянина. До Святослава дійшли слова: «Ти, княже, чужої землі шуканії і дбаєш про неї, а свою полишив». Князь швидко примчав до Києва і прогнав нсченігів у поле. І запанував на деякий час мир на землі руській.

Преподобний Нестор завершив розповідь з літописних зведень кінця XI століття 1113 роком. У первісному вигляді «Повість минулих літ» до нас не дійшла, і була переписана на початку XV століття і збереглася у кількох копіях. Тепер уже немає сумніву, що Нестор задумав «Повість минулих літ» не лише з метою з’ясувати походження русичів, а й з тим, щоб визначити принципи мирного співжиття давньоруської держави з іншими та запоруку благополуччя в ній самій.

Усі дослідники відзначають високий мислительний потенціал нашого першолітопису, матеріал для якого збирався по всій території Київської Русі. Зібраний матеріал осмислювали люди, котрі мали широкий історичний світогляд та ерудицію. Бо як інакше трактувати їхнє проповідування культу слова (майже біблійне «Споконвіку було слово, і слово було з Богом, і Богом було слово…»): «Велика бо користь буцає людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що наповнюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина».