На кого я б хотіла бути схожою. Люди часто обирають когось більш ідеального, ніж вони самі, і намагаються бути схожим на свій ідеал. Це може бути герой з книги, фільму або існуюча людина, яка живе, навчається, працює поряд.

Я хочу бути схожою на свою маму. Вона обрала одну з найлюдяніших і найблагородніших професій — учитель. У щоденній праці, у творчих пошуках проходять роки. На педагогічній ниві трудиться вона вже вісімнадцятий рік, а вчительський хліб ніколи не був легким. З любові до вчителя починається любов до предмета. Люблять дітлахи її уроки і.чекають на них, бо вона сіє в серцях зерна доброти, творчості, людяності та щирості. А посіяні зерна проростають добрими сходами.

Мама навчає дітей і мене рідної мови і літератури, найдорогоціннішого скарбу. Вона — прекрасна людина, добра, справедлива, уважна до кожного з нас. Саме ненька відкрила мені очі, саме завдяки їй я полюбила українську літературу. І досі пам’ятаю той урок: я сиділа перед нею на першій парті, було відчинене вікно, і до нас заглядала квітуча яблуня, а вона розповідала про Лесю Українку… На тому уроці я більше за все не хотіла почути дзвоника. Я дуже захопилася її розповіддю. Потім читала Олеся Гончара, Панаса Мирного, Ліну Костенко…Я теж мрію стати вчителем, віддавати тепло і доброту своєї душі, як і моя мама своїм вихованцям.