Музика в житті моєму. Багато років тому, ще в дитсадку, я вперше почула чарівні звуки фортепіано. А згодом музика дедалі глибше входила в моє життя.

У нашій родині немає музикантів-профессіоналів, але всі дуже люблять співати. З шести років я почала відвіду­вати музичну школу. Можу сказати, що я щаслива, бо своє життя пов’язала з цим різновидом мистецтва.

Мені здається, що нема у світі людини, яка байдуже ставилася б до музики, адже в ній втілено все прекрасне, світле, добре і вічне.

Музика завжди з людьми – і в радості, і в горі. Мій улюблений композитор – Бетховен. Саме в його творчості класична музика досягла своєї вершини.

Вишукана мелодія «Елізі» передає його радість і сму­ток від неподіленого палкого кохання до Терези Мальфатті, яка так і не оцінила почуття видатного композитора. Ця мелодія заворожує, примушує замислитися над життям і його швидкоплинністю. Мені імпонує, що ні хвороби, ні злидні, ні самотність не змогли зламати волі і мужності цієї людини. Вже будучи тяжко хворим, він виношує ве­личні задуми своїх останніх творів.

Особливі почуття в мене виникають, коли чую полонез польського композитора Огінського «Прощання з батьків­щиною». Він начебто торкається якихось незнаних мені струн душі.

Перед моїми очима постає образ композитора – вигнан­ця з рідної землі. Я бачу його сумні очі, руки з тонкими музикальними пальцями, що творили цю чарівну мелодію, в якій – нестерпний біль розлуки з батьківщиною, безмежна любов до рідного краю.

Також люблю слухати вальси Шопена. Поляк за поход­женням, він палко любив свою батьківщину, але все жит­тя аж до самої смерті повинен був провести на чужині. У його творах звучить сум за рідною землею, за батьківсь­ким домом, біль від неможливості повернутись у місця свого дитинства.

А вальси Шопена зачаровують своєю мелодійністю та гармонійністю. Особливо мені приємно слухати «Вальс до- дієз мінор», від якого віє легкістю, вишуканістю.

До вподоби мені і сучасна естрадна музика. Українські співаки посідають дедалі помітніше місце в музичному житті молодої України. Я люблю слухати мелодійну Таї­сію Повалій, вишукану Ірину Білик, палкого Олександра Пономарьова. Проте класична серйозна музика, народна пісня зворушують мене більше, заспокоюють, пробуджу­ють почуття прекрасного, дарують хвилюючі душевні пе­реживання. Класичну музику сприймаю як щось дуже високе, іноді загадкове і незбагненне, але таке прекрасне.