Мої враження від оповідань Володимира Винниченка. З величезним захопленням я прочитав оповідання Во­лодимира Винниченка, об’єднані в збірку під назвою «На­мисто». У ній йдеться про життя дітей бідняків на подат­ку нашого століття. Найбільше мені сподобалися два оповідання: «Гей, не спиться» і «Гей, чи пан, чи пропав», у яких діють ті самі персонажі.

Письменник правдиво зображує дітей міської бідноти. Головні герої обох оповідань – близнята Івашко з двома вихорцями волосся над чолом, «як два гребінці у півни­ка», і Любка із золотою кучмою волосся, великими сині­ми очима і широкими густими серпиками вій.

У близнюків є гаряча мрія:, побудувати голубник, ку­пити десять пар голубів і доглядати їх. Та немає грошей, їх треба скласти. Багатьох пригод довелося зазнати Іваш- кові та Любці, але гроші вони все ж таки зібрали.

Письменник симпатизує своїм непосидючим героям: з усіх складних ситуацій вони виходять переможцями. Во­лодимир Винниченко майстерно змальовує характери дітей – настирливого, впертого в досягненні мети Івашка і «буйної та розгонистої» Любки.

Нерозлучні близнята, сміливі й жертовні, допомагають своєму дядеві Павлусю, організаторові страйку робітників на заводі, втекти з-під арешту. При цьому діти показують свою кмітливість, винахідливість, обережність.

Завзяті голуб’ятники, сумлінні і працьовиті, Івашко і Любка із захопленням доглядають голубів, піклуються про їхнє здоров’я.

Письменник дуже докладно розповідає про догляд за го­лубами, виявляючи неабияку обізнаність з голубівництвом.

Мені ці оповідання дуже сподобались, тому раджу всім учням прочитати їх і переконатися в талановитості пись­менника, у його вмінні показати життя простих людей.