Мої роздуми під час читання поеми . Поема «Наймичка» Тараса Шевченка — чудовий зразок української поезії XIX століття. Коли я читав цю поему, я багато розмірковував. Література XIX століття зовсім не схожа на сучасну літературу: ні за тематикою, ні за формою. Це цілком зрозуміло, адже художню літературу творять особистості, а особистостей творить саме епоха, в якій вони народилися.Мої роздуми під час читання поеми «Наймичка» над яким я розмірковував, полягає трохи в іншому: чому деякі давні твори залишаються популярними протягом століть, а інші дуже швидко забуваються? Логічно було б пояснити це неактуальністю тематики. Але ж тематика, наприклад, кріпацтва теж не актуальна для сучасних читачів! У чому ж річ? І, мені щається, я знайшов відповідь на це питання. Коли ми розглядаємо якийсь гвір у школі, в аналізі цього твору ми завжди окремо зазначаємо тему та ідею. Найімовірніше, річ саме в цій «ідеї», адже ідеї можуть бути вдалими чи ні, актуальними або не дуже. А тема — це вже тільки форма, в якій письменник висловлює свою ідею. Тема найчастіше продиктована історичною епохою, домінуючим стилем у літературі тощо, тобто тема вторинна. Здавалося б, не дуже складний висновок, але, чесно кажучи, мені довелося багато поміркувати, щоб дійти такого висновку!

А тепер повернімося до «Наймички», адже саме ця поема спонукала мене до таких роздумів. Поема «Наймичка» оповідає нам про життя дівчини-покритки Ганни. Ганна підкидає свою дитину до багатих бездітних людей, а сама йде працювати до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини. Цю поему дуже тепло прийняла критика, причому не тільки українська, а й іноземна. І це той самий приклад, коли тема не має принципового значення, коли треба читати між рядками твору, щоб зрозуміти справжню його суть.

У поемі «Наймичка» зображено надзвичайну жінку. Хоч Ганна і неписьменна, але вона має велику силу духу, силу боротися за своє життя та життя своєї дитини. Ганна наділена такими рисами вдачі, яким може позаздрити кожна жінка. У своїй поемі Тарас Шевченко не просто розповідає про життя дівчини, а й стверджує одвічні моральні цінності: материнську любов, відданість, моральну чистоту. Саме тому ця поема актуальна і за наших часів. Вона хвилює сучасних читачів, змушує їх замислитися, навіть дещо змінити власні погляди на життя.