Моя улюблена вулиця.  У сучасному місті вулиці — це магістралі, котрими пересувається транспорт, люди, це ніби артерії, котрими рухається кров у людському організмі.

Місто — це теж наче організм, і кожна вулиця в ньому відповідає за щось. У моєму рідному місті улюбленими для мене є кілька вулиць.

Звичайно, що розпочну я з вулиці, на котрій народився й ріс. Розташована вона в старому районі Харкова, тому будинки, що стоять тут, майже всі одноповерхові, побудовані з цегли. Вони мають вікна з дерев’яними рамами, на підвіконнях яких красуються кімнатні квіти. На рідній вулиці росте багато дерев: тополь, кленів, лип. Навесні тут рясно цвітуть бузок і черемха, тому аромат стоїть просто дивний. На цій вулиці я жив до восьми років, але й досі мені інколи сниться, як ми з друзями катаємось на велосипедах, печемо картоплю на вогнищі, ліпимо снігову бабу…

Однією з вулиць, які я люблю у своєму місті, є вулиця Сумська. Це головна вулиця Харкова, вона має давню історію — колись це був основний шлях до міста Суми, звідси й назва. Досі частина вулиці забрукована. На Сумській можна побачити будівлі кіпця XVIII — початку XIX століття, тут розташовані також знакові для Харкова споруди — фонтан Дзеркальний Струмінь, який було встановлено 1947 року та який став одним із символів сучасного міста, пам’ятник Тарасові Шевченку, встановлений ще 1934 року, він не постраждав під час Великої Вітчизняної війни. До речі, останній було визнано одним із найкращих пам’ятників великому українському поетові. Усі гості Харкова обов’язково вирушають в екскурсію вулицею Сумською, бо тут справді є на що подивитися.

А зараз я живу в досить молодому районі Харкова. Проспект Перемоги, де стоїть дев’ятиповерховий будинок, в якому я живу, дуже широкий, там постійно рухається велика кількість транспорту, оскільки зовсім поруч розташований виїзд із міста на окружну дорогу. Поруч з нашим двором розташована кінцева станція метро. Незважаючи на те, що тут стоять тільки багатоповерхівки, а тому живе багато людей, наш двір можна назвати затишним, тут також росте багато дерев, є кілька дитячих майдайчиків. Я живу тут не так довго, але й це місце вже стало одним з моїх улюблених.