МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ

Автобіографія Остапа Вишні написана у звичній для нього гумо­ристичній манері.

Народився він у містечку Груні, точніше, подія ця трапилась не в самому містечку, а в хуторі Чечві, де батько працював прикажчи­ком у маєтку поміщиків. Вік немовляти провів у колисці з вервечка­ми. Був другою дитиною у багатодітній родині, після нього народилося ще п’ятнадцять дітей. Генеалогії своєї не знає, тільки те, що один дід був хліборобом, а другий — шевцем.

Як, звичайно, кожен письменник, мав умови для розвитку сво­го таланту, як-то: бур’яни, картопля, коноплі, дерева з пташиними гніздами. І все його надихало на думки про світ. Ще однією важли­вою обставиною для майбутнього письменника було падіння з коня. «Тижнів зо три після того хворів. І отоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився».

Вчився у школі у хорошого вчителя Івана Максимовича, який не раз бив школярські пальці лінійкою. Це, мабуть, теж мало вели­ке значення.

Біля маєтку барині «формувалася класова свідомість» — з од­ного боку цілував ручку, а з другого толочив клумби.

Потім учився у міській двокласній школі разом з М. Зеровим, але неокласиком не став. Закінчив школу 1903 року із свідоцтвом поштово-телеграфного чиновника, хоча для роботи був іще зама­лим.

У Києві закінчив фельдшерську школу. Працював у залізничній лікарні. За часів революції був дуже активний.

Книгою, яка справила на майбутнього письменника найбільше враження, був «Катехізис» Філарета, бо дуже боляче билася. Не гірший був і «Руський паломник».

1919 року почав писати в газетах у Кам’янці-Подільському за підписом Павла Грунського. Виробити мову йому допомогли пора­ди Агатангела Кримського та Модеста Пилиповича Левицького, з якими мав нагоду працювати разом.

Жив у Києві, у Харкові. Працював у «Вістях» перекладачем. З часом зробився Остапом Вишнею та й почав писати гуморески. Потім «купив портфеля — зробився справжнім солідним письмен­ником».