Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ми захищаємо свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє.

Володіння рідною мовою — це не заслуга, а обов’язок патріота. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за щось, не за красу чи вигоди, а за те, що вона — мати.

Рідне слово — це невід’ємна частина рідного краю. Для українця це зарослі темними парками схили Дніпра в Києві, над якими велично здіймається в небо дзвіниця Печерської лаври. Це старовинна архітектура Львова, золотоверхий

У мові живе душа народу і вся його Батьківщина. У глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, а й уся історія духовного життя народу.

Покоління народу проходять одне за одним, але результати життя кожного з них залишаються в мові — у спадок нащадкам.

Мова є найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує від-жилі, живі та майбутні покоління народу в одне велике історичне ціле. Вона не тільки показує життєвість народу, але є самим життям.

Коли зникає народна мова, народу більше немає. І немає гіршого насильства, як те, коли хто хоче відібрати в народу спадщину, створену численними поколіннями предків. Відберуть у народу все — і він усе може повернути. Але відберуть мову — і він ніколи більше вже не створить її. Нову Батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи. Якщо вмерла мова в устах народу, то вмер і народ.

Наша мова ніжна, мелодійна, у ній є і пестливі слова, і багаті на мудрість прислів’я, і влучні фразеологізми. Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, що додавали козакам сили. Нею звучали накази гетьманів і полководців, які вели в бій козацькі полки.

У нашій мові — безсмертя духу нашого народу. Століттями гнана й переслідувана у великодержавній імперії, вона все ж існувала в піснях і думах, у переказах і легендах, у простій мові пригнобленого народу.

Нашому поколінню випало складне й відповідальне завдання — відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Тож діймо!

Чернігів над срібною Десною, стрункі багатоповерхівки промислового Харкова, зелена Волинь із сумними плесами озер.