Мотя і Фетр . Мотя — так звуть кролика, який живе в нашій квартирі. Його мені подарувала мама на день народження. До цього у нас жив хом’як Беня, він мешкав у просторій клітці. Одного разу я забула закрити дверцята, і Беня вийшов назовні. Треба і казати, що була весна, теплінь, клітка стояла на балконі, Беня спочатку мандрував по всьому балкону, а потім зник. Я не хотіла вірити, що він міг впасти з третього поверху, але як ми не шукали хом’ячка, ніде не могли знайти. Ретельно оглянули і місце під балконом, де був затишний палісадник.

Ось тепер у клітці хом’ячка оселився кролик. Йому настелили тирси, поставили мсбрик з водою. Моті подобалися морква, капуста, яблука і навіть банан. Це була кумедна пухнаста біла істота, з великими очима, довгі вушка лежали майже на спинці. Іноді ми випускали кролика з клітки, і він мандрував квартирою. А ось балкон для Моті був забороненим місцем. Навіть якщо б він і вийшов туди, з ним нічого не мо-і по б статися. Я пильно дивилася за ним, коли він починав мандрувати квартирою.

Одного разу я сказала бабусі:

— Мені здається, що Мотя нудьгує.

— А давай, Тетяно, ми йому допоможемо знайти друга, — запропонувала бабуся.

— У нас мешкатиме ще одна така пухнаста істота? — зраділа я.

— Та ні! — засміялася бабуся. — Двох ми не переживемо.

– То з ким дружитиме Мотя? —поцікавилася я.

Ми зробимо іграшку, і теж кролика.

ідея мені сподобалась, і незабаром ми взялися до роботи. Бабуся  витягла фетрові і хутряні капелюхи і шапки, що давно вже вийшли  з моди і тільки займали місце на полицях— їх ми і перетворимо на симпатичного кролика, — сказала бабуся.

Ми почали з того, що зробили викрійку, потім розпороли капелюхи і шапки і за  тими викрійками зробили заготівки майбутньої іграшки.

Іграшка була з фетру. Спочатку викроїли вуха, між двома половинками і в нього вставили тонкий поролон і вручну, товстою голкою (бо фетр — це цупка повсть) з’єднали заготовки, роблячи маленькі стежки. Потім у такий спосіб зробили лапки, тулуб. Щоб він набув потрібної форми, ми вклали усередину щільно згорнуту вату. З голівкою довелося довго попрацювати, щоб мордочка вийшла симпатичною. З’єднали докупи заготовки, а зверху покрили справжнім кролячим хутром із шапки, що вже відпрацювала своє. Очами іграшки були маленькі темні опуклі ґудзики, такий само гудзик вінчав і кінчик носа. Хвостик зробили також із хутра.

Назвали іграшкового кролика Фетром. Чому — і так зрозуміло.

Фетр розмовляв з Мотею моїм голосом. Він поважно сидів біля клітки і пильно дивився на Мотю. Мотя теж часто уважно дивився на Фетра, і мені здалося, що він залишився задоволений знайомством.

Фетр завжди сидів біля клітки. Одного разу мені зателефонували, я відвернулася на кілька хвилин, а коли знову поглянула на клітку, то побачила, що Мотя і Фетр сидять у клітці разом. Виходить, Мотя переніс Фетра сам.

Ми не стали забирати Фетра з клітки.

— Ось тепер у нас два кролика — Мотя і Фетр, — сказала бабуся.