Мотив сну. Серед мотивів п’єси П. Кальдерона «Життя — це сон» одним з найважливі­ших, що підтверджується назвою п’єси, є мотив сну. Він відповідає світоглядній позиції доби бароко, яка вважала реальне життя сном.

Темою п’єси є трагедія молодої людини, яка, не знаючи і не розуміючи життя, мусить зробити свій нелегкий вибір. Формування життєвої позиції, вибір Сехіз­мундо в п’єсі продиктовані певною мірою сном. «Моїм учителем був сон», — так сказав про себе герой драми П. Кальдерона.

Мотив сну є одним із наскрізних мотивів п’єси. Твір будується на метафорі «життя — сон», яка стверджує хисткі межі між сном і реальністю, мрією та дій­сністю. У другому монолозі Сехізмундо говорить про це так:

Все ж бо правда! Загнуздаєм

Честолюбство і злобу,

Це шаленство й лють сліпу,

Якщо снити знов бажаємо;

Адже ми перебуваємо

В світі, повнім таїни,

Бо життя — це сон чудний;

Знаю з досвіду, що всюди

Тут живуть сновиддям люди,

Поки збудяться вони.

(Переклад М. Литвинця)

Мотив людини, яка прокидається зі сну й не може відрізнити сон від дійснос­ті, був відомий іспанській літературі. Ймовірно, П. Кальдерон запозичив його саме звідти. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого — категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філо­софського змісту. Через образ людини, яка перебуває в стані сну, змальовано не­реальність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, віднос­ність земних цінностей, що надзвичайно співзвучне дуже поширеним в Іспанії XVII ст. ідеям стоїцизму і бароковому світогляду.

Снить король, що він правує

В королівстві тут і там,

Все вирішуючи сам;

І хвала, яку він чує,

Наче вітер, лине всує…

Кальдерон створює ще одну метафору: смерть — сон.

Хто б хотів королювати,

Коли взнав, що має встати

Збуджений від смерті-сну?

Снить багач, що він багатий,

Лупить гроші так і сяк;

Бідний снить, що він, бідняк,

Мусить пріти й заробляти;

Снить же той, хто взявся драти,

Снить, хто гнеться й хто згина;

Снить господар, снить жона

І, як видно, всі нa світі

Снять, спокусами повиті,

Хоч цього ніхто не зна…

Однак у драмі Кальдерона сон — це символ життя в добу бароко, у якому лю­дина по-справжньому вільна робити лише одне — чинити добро.

Принц Сехізмундо завдяки своєму розуму долає пристрасті, перемагає злі про­роцтва. Він відкрив для себе істину: у людини не завжди є можливість вибирати між сном і реальністю, її доля завжди передбуває в чиїхось чужих руках; залиша­ється лише змиритися. Але й у земній неволі людина є вільнішою від вільних пта­хів, звірів, риб завдяки своїй рисі — лише людина може творити добро.

Отже, сон у п’єсі є композиційним прийомом, символом невизначеності лю­дини у житті, символом складності вибору, життя в добу бароко, в якому людина може вільно робити лише одне — творити добро.