План

1. Популярна п’єса І. Котляревського.

2. Героїня — скромна полтавська дівчина.

3. Риси Наталчиного характеру.

4. Наталка Полтавка — втілення чеснот української дівчини.

Моральна краса української дівчини з Полтави . Немає, мабуть, людини, яка б не чула або не читала п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Написана в середині XIX століття, вона і зараз не сходить зі сцени театрів України. У чому ж секрет такої популярності п’єси? Відповідей багато: в актуальності порушених проблем, милозвучності української мови, в пісенності сюжету, в яскравості і моральній красі її героїв…

З уроків літератури ми знаємо, що багато письменників ставили собі за мету розкрити перед читачем характер і колорит образу української дівчини, висвітлити її душу. У І. Котляревського була своя мета: вивівши на сцену дівчину з народу, він розкрив і показав глядачам різних верств суспільства, що і серед бідноти є багаті душею і високоморальні люди, здатні на самопожертву і наділені шляхетністю.

Я переконана, що той, хто читав п’єсу, не залишився байдужим до її героїні — чесної, скромної полтавської дівчини.

Залишившись без батька, збіднівши до вбогості, вона разом з матір’ю переїжджає до села, де у великій скруті минають її дні. Але це не засмучує Наталку,

бо її думки і серце сповнені любов’ю і ніжністю до двох людей: матері і Петра. Вона, здібна і роботяща, кожному впадає в око. Не лишилася і поза увагою виборного. Він так характеризує її: «Золото — не дівка!.. Крім того, що красива, моторна, розумна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце. Як вона поважає свою матір; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця».

Моральну красу і щиру українську душу показав нам в образі Наталки І. Котляревський. Наталка — любляча дитина, яка з великою повагою ставиться до своєї матері. Заради неї ладна одружитися з бридким і ненависним возним. Важко Наталці зробити цей крок: зректися Петра і вийти за нелюба. Але мати, яка пережила стільки болю і поневірянь, старіє у злиднях! Хіба може бути кохання важливішим за неї? Проте, коли вирішується її доля (з’являється Петро), вона діє сміливо і рішуче. І звідки у ніжної дівчини стільки сили волі, завзятості у вирішенні важливих питань? Вона зі спокійної і лагідної перетворюється на сміливу і рішучу, наполегливу й стійку. Але це перетворення не зробило образ гіршим. У всіх її діях, у всіх словах видно вроджену моральну красу. Вона нікого не ображає, нікому не докоряє у складних життєвих ситуаціях, чемно і делікатно вирішує конфлікти. Згадаймо сцену зустрічі з возним. Вона не сперечається, а тільки натякає: «У нас є пословиця: знайся кінь з конем, а віл з волом. Шукайте собі, добродію, в городі панночки».

Сцена розриву заручин сповнена напруження. Наталка не бажає одружитися з возним, щоб не зробити нещасливим ні його, ні Петра.

Вивівши на сцену театру дівчину з народу, видатний драматург втілив у її образі найкращі риси дівчини-українки. І як добре, що ці риси залишаються актуальними і в наш час.