Місце ратним подвигам було завжди. «Слово о полку Ігоревім» — пам’ятка давньоукраїнської літератури XII ст. «Пісня про Роланда» зображує події VIII ст., але вперше була знай­дена теж у XII ст. і належить до французького народного епосу. Перед нами — два факти з історії різних країн. Але вони мають однакову основу. Що ж об’єднує ці дві пам’ятки, що у них спільного, незважаючи на відстань у часі і в просторі?

Найперша схожість пам’яток у тому, що вони присвячені уславленню ратних подвигів простого воїнства, що захищало свою землю. «Слово…» розповідає нам про Ігорів похід проти половців для захисту Руської землі. «Пісня» розповідає про похід Карла Великого на Іспанію, і народне сказання пов’язало цей похід із патріотичною боротьбою французів (франків) проти нашестя на Європу арабів.

Але найбільш вражаюча подібність цих творів — це головні історичні пер­сонажі. У «Слові…» автор засуджує вчинок Ігоря за те, що він заради власної слави повів свою дружину у похід замість того, щоб об’єднати зусилля всіх князів і виступити проти ворога однією могутньою силою. Тому Ігор і зазнав поразки. «Пісня…» присвячена схожому факту. Провина Роланда полягала в тому, що він у своєму прагненні до власної слави і у своїй зарозумілості не захотів просити допомоги у Карла Великого, і це призвело до загибелі най­кращих його воїнів.

На мою думку, поява таких творів має дві мети. Перша — це прославити мужність воїнів на полі бою, що гинули за рідну землю. Друга — це застере­ження для зарозумілих і славолюбних полководців: коли йдеться про долю рідного краю, то забудьте про власну славу, почесті, образу і зарозумілість заради спільної мети — захистити рідну землю від навали ворога.

Обидва автори прагнуть підняти дух простого воїнства, виразити повагу до його мужності. Такі твори виникають не через бажання описати в художній формі перебіг війни чи якоїсь сутички, а через потребу не повторити минулих помилок. Вони виникають на потребу часу — нинішнього і майбутнього.