Мистецтво в моєму житті. Знайомство з мистецтвом відбулося для мене ще в ранньому дитинстві, коли я почув, як співає моя мама.

До мого народження вона працювала в хорі, але вдома полюбляє й зараз виконувати українські народні пісні. Коли я чую їх, мені уявляється широкий степ із блакитним неосяжним небом та пекучим сонцем, або самотня дівчина в садку біля хати, або загін козаків, що рушають у похід. Усе це — в піснях моєї матусі, в українських піснях. Вони відбивають історію нашого народу, переживання й болі наших людей у різні часи.

Коли я був зовсім маленький зі мною часто лишався тато. Він гарно малює, удома на почесному місці висить портрет мами, намальований татом. Він і мені часто малював, тварини на його малюнках виглядали зовсім живими, а квіти майже пахли. Батько навчав мене основ малювання, а коли я підріс, часто водив до музеїв, де ми разом розглядали твори видатних художників.

Одного разу до нашого міста привезли виставку картин Івана Айвазовського, і ми з татом вирушили туди. Морські пейзажі цього видатного художника справили на мене дуже сильне враження. На картині «Шторм» настільки достовірно було передано кольори моря, неба, порухи хвиль, складеного вітрила під подувом вітру, що здавалося: тільки прислухайся уважніше, затамуй подих — і почуєш, як шерхотять та розбиваються об борт корабля хвилі, як стугонить вітер у щоглах, як вони тріскотять, загрожуючи зламатися під натиском шторму. А від полотна «Штиль на морі» 1876 року так і віє спокоєм, шкіру ніби лоскоче сонце, що потроху піднімається над лінією горизонту, відчуваєш запах моря, і так і хочеться приєднатися до вранішніх плавців, що прийшли освіжитися та помилуватися кораблем, який лишився в гавані на ночівлю. Вночі після відвідин виставки мені снилося море, величні кораблі, синє небо…

А наступного дня я попросив батька записати мене в гурток з малювання. Звісно, не відразу в мене вийде намалювати щось хоч трохи подібне до картин Айвазовського, та я наполегливо працюватиму, бо мені буде допомагати мрія — бути справжнім художником.