Що таке мистецтво? Зазвичай люди кажуть, що мистецтво — це балет, кінематограф, музика, література, живопис. І я радо погоджуюсь. Але ж існують ще десятки нидів діяльності, які так само можна назвати мистецтвом. І один із таких видів припав мені до душі. Я поки що не майстер і не можу зарахувати себе до високого рівня, але ж важливо, що я розвиваюсь, вигадую нове, копіюю існуюче і формую масний стиль, бачення і, як не дивно, власну філософію.

Мистецтво графіті. Я хочу розповісти про мистецтво графіті. Прикро, що багато хто, особливо люди старших поколінь, та й мої однолітки, вважають, що графіті — це незаконне розмальовування стін будинків, парканів тощо. Тобто зараховують будь-який «напис на паркані» до графіті і не надто високої думки про автора та його культурний, мистецький рівень. А дарма! Звісно, у будь-якій справі є ті, хто псує репутацію власну і цілого виду мистецтва, але ж таких меншість.

Мистецтво графіті — це малюнки, що наносяться аерозольними фарбами на певні елементи міського пейзажу. Якщо не враховувати наскальних малюнків, а розглядати тільки сучасні об’єкти, то графіті виникло не так вже й давно, але й не кілька років тому — десь на початку 1960-х. За майже півсторіччя свого існування цей вид міського мистецтва вже має свої традиції, напрями, стилі, авторитети. Навіть існують фестивалі, де графітники можуть показати власний талант і обмінятися досвідом!

Я розумію, що моє надто серйозне ставлення до цього, можливо, комусь видасться навіть смішним, але я не перестану захищати своє захоплення і стверджую з усією відповідальністю, що спрей-арт (інша назва графіті) недарма містить оцю часточку «арт» — що в перекладі означає «мистецтво». Щодо стилів, то й їх вже виділяють кілька. Наприклад, «бабл» (круглі літери, схожі на повітряні кульки), «блокбастер» (прямокутні прості літери), «е пін» (написи з величезною кількістю переплетень і різких ліній), стиль «Дайма» (реалістичні написи, шо вражають перспективою, кольоровим градієнтом, тінню і світлом). Серед усіх цих мені найбільше до душі стиль Дайма, але він і найскладніший для виконання.

Я помітив, шо графіті не тільки оселилося на міських тимчасових огорожах (наприклад, залізні паркани навколо забудов), на покинутих індустріальних об’єктах тощо, а іі увійшло в повсякденну візуальну культуру. Ми бачимо графіті на інтернет-сайтах, в рекламі, на упаковках товарів для молоді. Спрей-арт часто вже не є «спрей-артом» в первинному розумінні (спрей — аерозольна фарба), а стає просто особливою стильовою течією сучасного мистецтва, трапляється навіть в оформленні книжок та журналів.

Зізнаюся, я захопився графіті не так давно, і ще дуже мато розуміюся на технічних тонкощах цього мистецтва, але з великим задоволенням вивчаю журнали про цей різновид графіки, електронні джерела і, звісно, пробую сам малювати. Поки що мої малюнки не виходять за межі паперу або цифрових графічних редакторів. Але вже маю і перші звершення: нещодавно мої знайомі попросили намалювати логотип для їхньої аматорської музичної групи, я запропонував їм кілька ескізів, і їм дуже сподобався один із них — стриманий, але складний напис в стилі «Дайма». Пишаюся, шо мій малюнок схвалили й ті люди, які не знайомі зі мною особисто, а просто побачили його на сторінці групи.

Мені хочеться продовжити навчання. Одного разу батько сказав мені, шо художник має право працювати з одним стилем тільки тоді, коли він опанував класичний стиль, навчився малювати всі ці циліндри, натюрморти, перспективи, яких вчать усіх художників. Спочатку я не погодився з ним (навіщо мені малювати «сервіз, фрукти, тканину»), якщо я в житті не збираюсь займатися цим, а планую вдосконалюватися в графіті. Але коли мені не вдавався один малюнок — постійно «ламалася перспектива», я звернуся до журналу для звичайних художників, де описувалися закони перспективи, і вирішив свою проблему за їх допомогою.

Виходить, батько мам рацію! Тепер коло моїх інтересів потроху розширюється, я починаю звертати увагу на різні напрями сучасного живопису — і захоплююсь дедалі більше. Мрію навчатися на факультеті графіки та живопису. Я дізнався, що моє захоплення пов’язане не тільки з класичним живописом, а й і каліграфією — мистецтвом написання текстів і створення шрифтів. Тож каліграфія також захопила мене — я й не здогадувався, що написанню літер присвячено стільки уваги, що існує стільки правил і нюансів створення шрифту, звичайного напису!

Головне, про шо я мрію — аби до мистецтва графіті припинили ставитися упереджено і визнали ііого одним із видів сучасного візуального мистецтва. Я ні в якому разі не покину цього заняття, обов’язково постараюсь удосконалити власні вміння в малюванні і тоді — я впевнений — зможу брати участь у створенні найрізноманітніших графічних об’єктів: від повноцінних картин до елементів упаковки товарів. Адже краса має бути не тільки в музеї, а й на звичайних речах, які ми щодня використовуємо! А мистецтво графіті — один із безлічі способів зробити побутовий щоденний світ яскравішим!