Мій сусід по парті. Вже другий рік я сиджу за однією партою із Олесем. Він непоганий хлопчик, але неслухняний та неуважний на уроках. Олесь, як ніхто, вміє зберігати чужі таємниці, впев­нено виходити до дошки, не маючи домашнього завдання, швидко та без помилок переписати сусідську контрольну з геометрії. Такий він вже, наш Олесь! Взагалі, він зовні дуже смішний. Невисокий на зріст, худорлявий, він дуже спритний і найміцніший серед усіх хлопців у класі.

Уся його постать свідчить про те, що Олесь дружить із спортом. І це справді так, бо кращого футболіста на всій паралелі нема.

У нього кругле обличчя, густо всіяне ластовинням. Не­величкий, трохи кирпатий ніс завжди в подряпинах. Волосся в Олесика яскраво-руде, цупке і стирчить на маківці.

Блакитні захоплені очі, здається, так і вишукують собі якоїсь пригоди.

Руки та ноги в мого сусіда завжди в синцях та подряпинах. Як він сам пояснює, то наслідки боротьби за справедливість.

Мені подобається, що я сиджу за однією партою із найспритнішим, найміцнішим і найсправедливішим учнем у класі.