Мій рідний край — Україна. Моя батьківщина — Україна. Не любити цю землю і лю­дей, що живуть на ній, — неможливо! Мій край — це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи, Дніпро-Славутич.

Найкращі спогади в мене залишилися про відпочинок на Чорному і Азовському морях. Згадується, як я іду берегом моря, теплі хвилі прибою набігають на ноги, наче запрошу­ючи у свою теплінь. Сиджу на березі і збираю чудернацької форми камінці, кидаю їх у море і милуюся красою довкілля.

Розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в Кар­патах. Швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєви­ди — це все моя Батьківщина.

А як повільно несе свої води до Чорного моря красень Дніпро-Славута! Велично і суворо дивиться на Запоріжжя колиска українського козацтва — Хортиця. Пригадую, як їхали ми всією сім’єю в Крим через всю Україну. Зупиня­лися в мальовничих куточках і насолоджувалися незрівнян­ними краєвидами. Мене вразила велич Каховського водо­сховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. Незабутнє враження залишилося від проїзду через Сиваш, де з двох боків підходять моря — Чорне та Азовське.

Вражали нас родючі лани Херсонщини і Запоріжжя, гірські пейзажі від Сімферополя до Алушти. Багато запа­м’яталось мені після цієї чудової подорожі — нові міста і се­ла, парки і музеї, нові друзі. Та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. Пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — Україно!