Мій Гамлет. Бліде обличчя з величезним чолом, із загострени­ми від внутрішньої Напруги рисами. Пильний погляд змуче­них очей — змучених, але не спроможних закриватися, не ба­чити, «померти, поснути». Голова сміливо, навіть зухвало ски­нута, але шию і плечі обтяжують пути умовностей, бо він — принц. Руки стомлено зісковзнули з колін.

Це зосередженість думки, що усе оцінює, — і в глибині своєї душі, і в тому світі, що навколо. Допитливість і втома людини, яка розгадує таємниці світу. Гамлет тут — месник. І хоча досвід помсти приносить йому гіркоту і страждання, він не залишить загадку нерозгаданою. Сильний або слабкий Гамлет? Чи спро­можний на самопожертву?

Горацио:

Он манит вас последовать за ним.

Как если бы хотел сказать вам что-то

Наедине.

Марцелл:

Смотрите, как учтиво

Он вас зовет поодаль отойти;

Но вы с ним не идите.

Горацио:

Ни за что.

Гамлет:

Не отвечает; ну, так я иду.

Г орацио:

Не надо, принц.

Гамлет:

Чего бояться? Зачем?

Мне жизнь моя дешевле, чем булавка;

А что он сделает моей душе,

Когда она бессмертна, как и он?

Меня он снова манит; я иду..

Нет, принц, вы не пойдете.

Гамлет:

Руки прочь!

Горацио:

Нельзя, одумайтесь!

Гамлет:

Мой рок взывает,

И это тело в каждой малой жилке

Полно отваги, как немейский лев.

Он все зовет? — Пустите. Я клянусь:

Сам станет тенью, кто меня удержит;

Прочь, говорю! — Иди; я за тобой.

Після розмови з привидом Гамлет, уражений інформацією…

Гамлет:

О рать небес! Земля! И что еще.

Прибавить? Ад? — Тьфу, нет!

— Стой, сердце, стой!

И не дряхлейте мышцы, по меня Несите твердо! — Помнить о тебе?

Да, бедный дух, пока гнездится память В несчастном этом мире? О тебе?

Ах, я с таблицы памяти моей Все суетные записи сотру.

Так, дядя, вот вы здесь. — Мой клич отныне: «Прощай, прощай! И помни обо мне».

Я клятву дал.

Все ж таки Гамлет — сильна натура. Не кожний зможе за­ради справедливості мститися за свого батька. Але в кожної людини, крім почуття обов’язку, є й особисті почуття. Палкий або холодний Гамлет?

Гамлет:

Сударыня, могу я прилечь к вам на колени?

Офелия:

Пет, мой принц.

Гамлет:

Я хочу сказать:

положить голову к вам на колени.


Да, мой принц.

Г амлет:

Вы думаете, у меня были грубые мысли?

Офелия:

Я ничего не думаю, мой принц.

Гамлет:

Прекрасная мысль — лежать

между девичьих ног…

Офелия:

Что, мой принц?

Гамлет:

Нет. Ничего.

Так, він кохав, цей нещасливий, меланхолійний Гамлет, і ко­хав, як можуть кохати тільки глибокі і могутні натури. О, Офелія багато значила для цього смутного Гамлета.

У Гамлета рішучий характер і зволікання з невиконанням свого обов’язку не є бездіяльністю. Його змушує йти на це лю­бов і жалість до матері. Це розкриває ще одну гарну рису його сильного і великодушного характеру.

Гамлет. Чи розуміємо ми значення цього слова? —воно ве­лике і глибоке. Образ Гамлета втілюється в людях і донині, і прогрес суспільства не відбувається без Гамлетів. Завжди у світі потрібні активні захисники правди, справедливості, сімейної честі.