Міфи про Геракла

Народження і юність Геракла. За давніми переказами, Геракл народився від Зевса і прекрасної Алкмени — дружини царя Амфітріона. Гера, дружина Зевса нена­виділа Алкмену, тому почала переслідувати Геракла, і його нещас­тя почалися з першого ж дня його народження.

Народився Геракл у Фівах. Зевс вирішив зробити його безсмерт­ним. Гера дала йому свої груди, і крапля її молока зробила його без­смертним. Але довідавшись, кого вона годує грудьми, Гера негайно відняла дитину від грудей, і бризнуло трохи її молока на небо. Там виникла світла смуга, яку люди назвали Чумацьким Шляхом. Роз­гнівана Гера наслала на Геракла дві великі отруйні змії; вони обви­лися навколо шиї дитини. Але Геракл підвів голову, схопив рука­ми обидві змії і задушив. Коли покликали віщуна, щоб довідатися про долю дитини, той оголосив, що Геракл здійснить великі подви­ги, знищить на землі і на морі багато чудовиськ і уб’є чимало злих і гордовитих людей, а всіх, хто буде стояти на його шляху, перемага­тиме. Наприкінці свого життя він насолодиться спокоєм, здобуде безсмертя і вічну юність, візьме собі за дружину квітучу Гебу, і ве­сілля святкуватимуть вони на Олімпі, у чертогах Зевса.

Гераклу дали виховання, гідне героя. Але одного разу Геракл убив учителя гри на лірі. Це було справедливо, — тому Геракла ви­правдали на суді. Але цар Амфітріон вигнав його з міста і відправив його пасти свої череди на гірських пасовищах Кіферона. Там Геракл виріс, загартувався і став красивим юнаком. Він перевершував усіх своїм величезним зростом і силою, і в ньому легко можна було впізнати Зевсового сина. Він був кращим стрільцем з лука, і ніхто не міг так спритно і влучно кидати списа, як він.

Коли Гераклу було вісімнадцять років він убив страшного кіфе- ронського лева, що не раз спускався в долину і пожирав биків його батька. Шкуру вбитого лева з того часу Геракл носив на спині, а ле­вова паща була йому шоломом.

Це був перший подвиг, здійснений Гераклом.

Авгієві стайні

Геракл повинен був за день почистити Авгієві стайні і скотарні. Авгій був сином осяйного Геліоса і царем Еліди, відомий значним багатством, отриманим у спадщину від батька. Незліченними, як хмари в небі, були його череди чудових биків і отари овець. У трьохсот биків шерсть на ногах була білою, як сніг, двісті були червони­ми, а дванадцять биків, присвячених Геліосу, були білі, неначе ле­беді, а один із них блищав, як зірка.

На величезній скотарні, де було три тисячі биків, за довгі роки зібралося стільки гною, що вважалося неможливим її очистити.

Геракл приступив до роботи і почав відводити убік річки Алфей і Пенею, потім він зруйнував у двох місцях стіни скотарні і провів через них канал. Вода завирувала бурхливим потоком і в один день винесла увесь гній на двір. Так Геракл виконав свою обіцянку. Про­те Авгій не погодився віддати за роботу обіцяну плату.

Тоді Геракл вирішив помститися Авгію. Зібравши велике військо, він вирушив з ним на Еліду; але племінники Авгія підсте­регли військо Геракла в засідці і розбили його. Сам Геракл у цей час хворів; після одужання він помстився своїм ворогам і завдав їм по­разки. Потім він знову повернувся в Еліду і, взявши місто, убив Авгія стрілою. Здобувши перемогу, він посадив на священному полі на честь Зевса маслинові дерева, приніс жертви дванадцятьом олім­пійським богам і богу річки Алфеєві та заснував Олімпійські ігри.

Потім він знищив царя Нелея, який допомагав Авгію; боровся проти Ареса й Гери; бив палицею по тризубцю Посейдона і скипет- ру Аїда; боровся проти срібного лука Аполлона і з сином Нелея Пе- риклеменом, який мав дар перетворення. Усюди він переміг.

Цербер

Еврисфей, вирішивши погубити героя, послав його на останній подвиг. Геракл мав спуститися в підземне царство Тартар і привес­ти звідти страшного пса Цербера із трьома головами, драконячим хвостом, в якого замість шерсті на спині росли отруйні змії.

Вкритий лев’ячою шкурою і панцирем, пішов Геракл на пошу­ки страшного пса Цербера, зустрів його біля гирла підземної ріки Ахеронт, і одразу на нього напав. Схопив він своїми могутніми ру­ками потрійну шию лютого пса, і продовжував душити його, поки той, тремтячи від страху, упав до ніг героя. Тоді зв’язав Геракл пса й ущелиною, яка вела з пекла, вийшов на землю. Злякався Цербер денного світла, впала на землю отруйна піна з потрійної його пащі, і виросли з неї отруйні трави.

Привів Геракл страшного пса до царя Еврисфея в Мікени, і боя­гузливий цар, охоплений жахом, звільнив Геракла від важкої праці, попросивши його тільки відвести лютого пса назад у підземне цар­ство.

Так Геракл здійснив свої дванадцять подвигів і обеззброїв навіть саму Смерть. Звільнившись від царя Еврисфея, він вирушив у рідні Фіви, де його зустріла вірна дружина Мегара, яка за відсутності чо­ловіка вела домашнє господарство.

Але не хотілося Гераклові лишатися у Фівах — його пекла жага нових подвигів, і, видавши Мегару заміж за свого племінника і су­путника у походах Іолая, він вирушив на острів Евбея, у гірську фор­тецю царя Еврита, в якого колись навчався мистецтву стріляти.

Але Еврит образив Геракла і герой покинув фортецю. Довго ман­дрував він по Елладі в пошуках нових подвигів. І ось одного разу прийшов Еврит до нього у гості. А Геракл, згадавши образу, скинув зі стіни свого гостя.

За цей злочин Геракла, який забув, що своєю силою він покли­каний служити пригнобленим, Зевс покарав його тяжкою хворобою.

Смерть Геракла

Багато мандрував Геракл, рятуючи людей від загибелі; нарешті він розпочав ще один похід, що був останнім у його житті. Він ви­ступив зі своїм військом, щоб покарати невдячного царя Еврита. Ге­ракл завоював місто, убив Еврита і трьох його синів, і взяв у полон його дочку,прекраснуІолу.

Коли дружина Деяніра дізналася, що Геракл колись хотів оже­нитися на Іолі, вона вирішила скористатися чарами, щоб поверну­ти кохання чоловіка. Жінка витягла талісман, який оберігала від денного світла, обмастила ним новий одяг, приготований для Герак­ла, і доручила посланцеві передати його чоловікові у подарунок. Тоді послала сина, Гілла, поквапити батька з поверненням, але той по­вернувся сам і сказав, що її дарунок згубив Геракла. Зрозумівши, що стала причиною смерті коханого чоловіка, вона вирішила по­кінчити життя самогубством. А вмираючий Геракл згадав пророц­тво, що його може згубити лише мрець і зрозумів, що це його кінець.

Розклали на вершині величезне багаття, і підійшов до Геракла його давній друг Філоктет, запалив багаття й одержав у подарунок смертоносні стріли. Зайнялося багаття, вдарили в нього блискав­ки, спустилася з неба велика легка хмара й огорнула тіло. Під гуркіт грому тіло героя було взято на вершину Олімпу. На Олімпі Геракл узяв за дружину прекрасну Гебу, богиню вічної юності, яка народи­ла йому двох синів — Анікта й Алексіара, тобто «Непереможного» і «Того, хто відвертає лиха».