Міфи давніх слов’ян. У IX столітті було введено християнство в слов’янських землях. Віра в єдиного Бога і його сина Ісуса Христа перетворила слов’янську міфологію на казку із щасливим кінцем. Верховні божества забулися, а в народній пам’яті залишилися уявлення про домовиків, відьом, мавок, лісовиків, водяників тощо.

Наші давні предки вірили в те, що весь світ заповнений богами, що вся природа жива і наповнена різними чудесами. Найголовнішими були боги, які всім керували, за ними йшли нижчі демони, які служили старшим богам. До наших днів зберігся міф про створення світу. У ньому розповідається, що бог грози Пе-рун, який жив на небі, боровся із дияволом Велесом, який жив на землі. Велес украв воду, людей, худобу, а потім і жінку Перуна. Бог грому розгнівався і намагався блискавкою вбити диявола. Але хитрий Велес перетворювався на людину чи тварину і ховався від розплати. Він тікав від грому і блискавки і там, де диявол лягав, з’являлися пагорби, де кашляв — там виростала гора, а де скакав — там з’являлося пасмо високих гір. Але ніщо не могло сховати Велеса від гніву Перуна, який стрілами розколює каміння.

Громовержець убив свого ворога, посік його на частини і розкидав їх в різні боки. Після цієї битви пролився благодатний дощ, і земля перетворилася на зелений, квітучий рай.

Перун — син прабога Неба. Його зброя — це стріли, веселка — щит, а хмари — кучері і борода. Грім наші пращури сприймали як слово боже, вітри і бурі — як його дихання. Громовержець дав людям вогонь, посилав дощі на поля. Давні слов’яни вважали Перуна богом морів, річок, вітрів, бур. Усе в світі було підвладне йому. Але з часом у свідомості людей імена, які раніше давали верховному божеству, стали іменами окремих богів: Перун — бог грому і блискавки, Сварожич — бог вогню, Морський цар — бог води, Стрибог — бог вітру, Даж-Гюг — бог сонця.

На жаль, міфи наших предків збереглися в народній пам’яті лише в небагатьох піснях та казках, за якими важко їх повністю відтворити. Але ми маємо знати, що і слов’янські народи були творцями міфів, які поетично, образно пояснювали створення світу і явища природи.