М. Гоголь і Україна. Гоголь добре знав Україну, її народ, звичаї, культуру. Образ України розкрито письменником у чудових, поетично виписаних пейзажах і передусім у його персонажах, у відтворенні характеру народу, його хоробрості, ліричності, відданого волелюбства. У представниках народу Гоголь вбачає кращі людські риси та якості — любов до Батьківщини, почуття гідності, живий та ясний розум, справжнє благородство. Гоголь у своїх творах насамперед прагнув показати український народ не поневоленим і покірним, а гордим та вільним у всій його внутрішній красі та силі.

Неможливо залишитися байдужим і до людей, про яких пише автор. Коваль Вакула з повісті «Ніч перед Різдвом» щиро і віддано кохає красуню Оксану і ладен на все заради неї, навіть дістати черевички, що носить цариця. І незабаром горда красуня розуміє, що немає кращого хлопця, ніж Вакула, і не треба їй вже черевичків, які носить сама цариця. *

Тема багатої й мальовничої української природи, серед якої живуть герої «Вечорів…», відіграє у Гоголя особливу роль. Природа в гоголівських творах надзвичайно різноманітна! При цьому кожна пейзажна замальовка у творах (опис розкішного літнього дня в «Сорочинському ярмарку», картина української ночі в «Майській ночі», образ могутнього безмежного Дніпра) являє собою ніби невеликий вірш у прозі.

Разом із героями «Вечорів…» Гоголь створює чудову книгу, сповнену любові до людей, живих почуттів, замилування мовою, якою говорять «біля Диканьки».

А у повісті «Тарас Бульба» у зображенні Запорізької Січі — гнізда, «звідки розливаються воля і козацтво на всю Україну», описи набувають неймовірного розмаху. Створений письменником поетичний образ Січі невіддільний від яскравих характерів, що її населяють. Остап безстрашно йде на плаху, Бовдюг закликає до єднання, Шило долає неймовірні перешкоди, аби повернутися на рідну Січ, Кукубенко перед смертю мріє лише про те, «аби після нас жили ще краще, ніж ми»… Отже, цим людям притаманна одна спільна риса: відданість Січі й рідній землі.

Кожен із персонажів цієї повісті міг би стати героєм натхненної поеми. Але першим серед цих героїв є Тарас Бульба.

Суворий і непохитний Тарас не був створений для родинного вогнища. Його життя — чисте поле та добрий кінь. При цьому серце Тараса Бульби пройняте лише одним прагненням: свобода і незалежність свого народу. Усе його життя нерозривно пов’язане з життям Січі. Тарас — мудрий і досвідчений ватажок козацького війська.

Можна сказати, що Гоголь у ньому втілив кращі якості всього козацтва загалом. Недарма автор підкреслює, що за Тарасом Бульбою, народним героєм і вождем, стоїть «ціла нація, терпіння якої дійшло до краю, піднялася на помсту за свої потоптані права, за наругу над її релігією та звичаями».

Бульба — людина надзвичайної волі і природної мудрості, чуйний до товаришів і нещадний до ворога. Цінуючи в людині перш за все мужність і відданість ідеалам Січі, Тарас невблаганний до зрадників, навіть якщо відступником стає його рідний син. Бульба ніби висічений з граніту. І разом з тим його образ пом’якшений добрим і світлим гумором. У Тарасі, як і в інших персонажів повісті, перемішані ніжність і грубість, серйозне і смішне, трагічне і комічне. І в цьому виявився го-голівський дар «виставляти явища життя у всій їх реальності й істинності».

Як бачимо, у своїх «українських» повістях Гоголь виписує не просто народні характери, а творить передовсім образ своєї батьківщини в її різноманітних проявах.