Людина створила культуру, а культура — людину. З давніх-давен людина прагнула зробити своє життя і дійність навколо себе кращими, шукала красу і гармонію, милувалася, якщо знаходила, і сумувала, коли втрачала.

Вже перша людина мала відчуття прекрасного. Намагаючись прикрасити себе, вона розмальовувала тіло та обличчя, прихильно ставилася і до татуювання. Прикрашала людина і свою «домівку», розмальовуючи стіни.

Спливали віки. Усе більше вдосконалювалася людина, зростали її вимоги до себе і до свого оточення. Поширювалися її вміння. А душа постійно прагнула прекрасного, духовний світ потребував реалізації. Поступово з’являються різні сфери духовної діяльності, опановуються різноманітні види мистецтва.

Різні часи мали різні ідеали краси і закони мистецтва. Іноді попередні досягнення заперечувалися, іноді розвивалися. Але у будь-якому разі людина прагнула створити щось краще, ніж було до неї, відбити у своєму витворі смаки і вподобання свого часу, відобразити особливості духовного життя народу. Так створювалося те, що сьогодні ми називаємо культурою. У пориванняхдуші і бажанні самореаліза-ції, у відчутті краси і прагненні творити її народжувалася і розвивалася культура. І сьогодні триває культурний розвиток, але, на мою думку, в наш час люди більше довіряють тому, що вже є усталеним, вважаючи, що саме в культурі, створеній нашими пращурами, знайдуть істинні моральні і духовні цінності, справжні ідеали, завдяки чому зможуть заглибитися у своє Я, зрозуміти свою сутність.

Сьогодні, в епоху всесвітньої глобалізації, культура підтримує в людині те, що звикли називати людським, збагачує духовний світ людини, підвищує її моральний і інтелектуальний рівень. У культурі людина шукає інший світ — більш людяний і доброзичливий.

Як це не жахливо, аіе сьогодні людина і її життя мало цінуються самою ж людиною, бо ми живемо в час «загальної комп’ютеризації», і, на мою думку, тільки культура має силу не дати вмерти людині як висо-кодуховній особистості.