ЛЮБОВ ОСНОВА ЖИТТЯ. Німецький поет і публіцист, видатний майстер інтимної та гро­мадянської лірики, Генріх Гейне є однією з найяскравіших зірок на літературному небосхилі світу XIX століття. Якщо ознайомитись з творчістю цієї людини, то одразу впадає в око його небайдужість до почуттєвої, інтимної сторони життя людини.

Важко обрати якийсь один вірш Генріха Гейне — усі вони одна­ково прекрасні, проте, наприклад, мені найбільше сподобалась по­езія «Без слів, без клятв цілуй мене…», де герой просить кохану дарувати йому поцілунки, не вдаючись до слів, що несуть лише облуду та прикрощі, адже слово — «блідий привид, дим».І тут- таки:

О, ти клянись, моя любове,

Словам твоїм повірю знову!

Герой розповідає, що за допомогою клятв кохання існуватиме вічно… Вірш змушує замислитись: так якому ж із тверджень віри­ти?

На мою думку, вони обидва правильні, просто їх протиставлен­ням Гейне майстерно показує протиріччя, які борються в душі кож­ної людини.

Поезія « Не вірую я в небо…» розповідає про жагуче кохання лірич­ного героя: він говорить, що не вірить ні в Новий, ні у Старий Заповіт, ні в рай, ні в Бога… Він вірить тільки в очі коханої, у яких — небесне світло, у її душу та її серце. Та ось уточнення:

Не вірю я в духа злого,

В геєну і муки її;

Лиш в очі твої я вірю

І злеє серце твоє.

На мою думку, до такого відчаю — не вірити ні в що, возвеличив­ши якусь людину, поставивши її на п’єдестал — героя справді довело поводження коханої з ним, бо взаємне щасливе кохання осліплює і не дає побачити недоліки в предметі обожнювання. Дуже цікавою, прак­тично філософською, єпоезія «Юнак дівчину любить…». У ній розпо­відається гіпотетична історія: юнак кохає дівчину, вона кохає іншого, а той інший теж кохає іншу. Й ось сумна дівчина виходить заміж за першого, хто стрінеться, а закоханий у неї юнак страждає і не знахо­дить собі місця.

Одвічний стан речей, чи не так? Часто люди кохають тих, хто до них байдужий, а самі холодно дивляться на власних залицяльників. «Історія ця не новина», — так і чуємо зітхання ліричного героя, який попереджає, що таке було в усі часи, та

…серце у вас розіб’ється,

Як трапиться з вами таке.

Як бачимо, в інтимній ліриці Генріха Гейне показане сильне й високе почуття кохання в усіх його проявах: від несміливого зарод­ження в серці до яскравого спалахування взаємних почуттів, а в деяких поезіях автор розповідає сувору правду про згасання полу­м’я любові. Я вважаю, що нашому молодому поколінню обов’язково треба читати вірші цього німецького поета, адже вони містять мудрі поради й настанови щодо інтимних почувань.