Любов до рідної України в поезії. Ще змалечку великий Кобзар глибоко переймався людськими стражданнями й трагедіями. Чуйний і людя­ний, носив він у своїй душі співчуття покривдженим. Ще юнаком жадібно прислухався до оповідань про минуле свого народу, про його одвічні болі, про історичні кривди. А в зрілі роки, відбуваючи покарання на засланні, криючись від наглядачів, написав Тарас Шевченко хвилюючий вірш «І виріс я на чужині…», в якому згадує свою поїздку на Україну, в своє рідне село. У тому «найкращому» селі, в та­ких дорогих серцю місцях він побачив пригнічений народ, що стогнав у неволі.

У тім хорошому селі Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені…

Цей сумний пейзаж глибоко вразив поета, викликав у нього гострий біль і осуд. Не тільки в рідному селі поба­чив Шевченко нестерпне становище селян, а «скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пані лукаві». Поет вважає, що існує єдиний шлях до здійснення заповітної мрії трудящих – шлях розправи з гнобителями народу, щоб «не осталось сліду панського». Кожний рядок вірша пробуд­жував свідомість народу, розпалював у ньому ненависть до гнобителів і закликав до боротьби з панами.

У чарівній поезії «Сонце заходить, гори чорніють…» Шевченко майстерно передав глибокі почуття, викликані розлукою з рідним краєм і важкими умовами солдатсько­го життя.

Нас чарує прекрасна картина вечора, який змінюється ніччю, і на небі з’являються зірки.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Всі ці картини природи глибоко хвилюють поета, ви­кликають у нього найрізноманітніші почуття, пробуджу­ють любов до рідних місць, з якими його розлучено. І він уже «серцем лине в темний садочок на Україну». І тоді «ніби серце одпочиває» від цих спогадів.

Вечірня зоря викликає у поета такий біль і печаль, що навіть «сльози кануть».

Ой зоре! Зоре!

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають

На небі синім?

Поет хвилюється, чи не забули про нього земляки, чи згадують його на милій Батьківщині.

Любов до рідного народу допомагала Шевченкові дола­ти всі труднощі та перешкоди. Його карали, не дозволяли жити в Україні, не дозволяли писати та малювати, але він не залишав мрії про відродження Вітчизни, про її щастя, її свободу