План

1. Людина — творіння Боже.

2. Казка про вовка.

3. Християнські принципи моралі.

4. Самопожертва заради спасіння ближнього.

5. Вищий моральний закон.

Любити людину. Господь створив людину за своєю подобою, наділив її розумом. Тепер людина почувається повновладним господарем на Землі. Усі багатства природи для неї: дари річок і морів, дари лісу, луків. Яке це щастя жити, вдихати повітря і радіти кожному дню, кожній хвилині, прожитій на землі.

У дитинстві я чула казку про те, як старий вовк ділився своїми знаннями з молодим вовком. Він розповів, хто така людина. Коли вони побачили маленького хлопчика, то старий вовк сказав, що це ще не людина, а коли побачили старого чоловіка, то, за словами вовка, це була вже не людина. І тільки дорослий чоловік з рушницею за плечима, на думку вовка, був людиною і його слід було стерегтися. Особисто я не згодна з цим. Від народження і до останньої хвилини людина залишається людиною. Інша справа, в якому середовищі виростає ця людина, як виховали її, так вона і буде ставитися до людей. Якщо в сім’ї навчили поважати батька і матір, старших, менших, то від такої дитини можна сподіватися лише на людяність щодо інших. «Возлюби ближнього свого, як самого себе», — говорить християнська мораль. І виконують цю заповідь переважно прості люди, що знають ціну горя і страждань. Так, у роки воєнного лихоліття люди ділилися останньою скоринкою, багатодітні матері брали на виховання дітей-сиріт.

Григір Тютюнник написав повість «Климко», у якій розповідається про хлопчика-сироту, який, незважаючи на юність, взявся допомагати вижити під час війни своїй вчительці з немовлям та другу з дідусем. Климко вирушив у нелегку дорогу за сіллю. І в дорозі він зустрічав більше хороших людей, які допомагали йому, іноді він приходив на допомогу. Мав хлопчик можливість залишитися у доброї жінки, яка вилікувала його, коли Климко занедужав, але він не з тих, хто кидає товаришів. Він твердо вирішив допомагати тим, кого залишив. Уже дійшовши до свого містечка, він допомагає полоненому, який намагається втекти від німців. І йому вдається врятувати втікача, але сам він падає від фашистської кулі. Климко пожертвував своїм життям заради інших. Він любив людей більше, ніж самого себе. З Климка можна брати приклад людяності та самопожертви.

Життя — це безцінний дар і треба вміти шанувати не тільки своє життя, а й життя інших людей. Живучи за цим принципом, людина завжди буде справжньою людиною. Не дарма Р. Фергюссон сказав: «Вищим моральним законом для людини є любов до людства».