Лист до Гекльберрі Фінна. Я з великим задоволенням прочитав повість Марка Твена «Пригоди Тома Со- йєра». Мені сподобалися Том і ти, Геку. Але вирішив написати тобі. Знаєш чому? Просто хотілося підтримати тебе.

Погано, що у тебе немає дому. Адже вдома нас завжди чекають батьки, брати і сестри. А тобі навіть іти нікуди. І ніхто тебе не пожаліє. Оце найгірше. Добре, що вдова Дуглас взяла тебе до себе і піклуватиметься про тебе. Тепер у тебе теж буде дім.

Звичайно, непогано, що тобі можна не ходити до школи. Але, знаєш, у шко­лі теж весело: там багато друзів, та й предмети є цікаві. Хоча ти теж багато зна­єш, наприклад, як виводити бородавки. Я навіть не знав, що існує такий спосіб.

Геку, хотілося б тебе запросити до нашого класу. У нас такі гарні хлопці! Ми пограли б у футбол, шахи, подивилися б телевізор. Та й дівчата непогані, хоча їх цікавлять завжди зовсім інші речі: мода, зачіски, життя зірок тощо.

Геку, знаєш, ти гарний друг. Справжній. Бо тільки справжній друг може піти з тобою на цвинтар, зберігати таємниці, зрозуміти закоханість і поділитися остан­нім шматком хліба. Мені б хотілося мати такого товариша.

Мені здається, що ти даремно утік від вдови Дуглас і оселився у пустій діжці. Згоден з тобою, що «багатство — це туга й турбота», свобода миліша. Але вдова до тебе добре ставилася, піклувалася про тебе. Це нічого, що вона примушувала тебе вмиватися, одягатися, взуватися. Знаєш, дорослі усі такі чудні: вони завжди люблять серветки, столове приладдя, наполягають, щоб діти мили руки, навчають нас гарних манер.

Я тобі допоможу це витримати. То, може, ти подумаєш?

Радий із тобою познайомитися. З повагою, Андрій.