«Лише краса божественна і видима водночас, а коли так, то вона –

шлях чуттєвого, шлях митця до духу…»

У житті людини є все: добро і зло, прекрасне і потворне, злети духу і побут. І якщо більша частина названого є категоріями духовними, то краса — категорія духовна і видима одночасно.

Кожен твір мистецтва — це гімн земній красі, який є свідченням духовного злету митця.

По-перше, для створення краси митець повинен мати божественну іскру — талант.

По-друге, на створення шедеврів майстра надихає звичайне людське життя.

Наприклад, варіантів розповіді про двох закоханих на ім’я Ромео та Джульет­та за всі часи існування людства з’явилася чимало. Але в історію літератури увій­шов один, автором якого був В. Шекспір. Саме його талант перетворив звичай­ну для середньовіччя історію ворожнечі двох родин на гімн красі стосунків зако­ханих і заклик до гуманізму.

Об’єктом зображення у творах митців усіх століть було звичайне людське жит­тя. Вони ііише допомагали побачити в ньому красу. По-справжньому прекрасни­ми в їхніх творах були тільки ті герої, у яких була прекрасною душа.

Особисто для мене важливо, щоб герой був прикладом, закликав змінюватися на краще. Наприклад, замислитися над проблемою справжньої краси мене змусив роман О. Уайльда «Портрет Доріана Грея».

Отже, по-справжньому красивим є те, що осяяне злетом духу митця.