ЛІРИЧНИЙ ОБРАЗ КНЯГИНІ. Кожній інтелігентній людині з перекладів давньої поеми « Слово о полку Ігоревім» відомий славетний «Плач Ярославни», особливо ж популярним став переклад Тараса Шевченка. Чим же так надихнув поетів літературний образ дружини князя Ігоря?

В Путивлі-граді вранці-рано

Співає-плаче Ярославна,

Як та зозуленька кує,

Словами жалю додає…

Так починається уривок поеми (у перекладі), у якому у всій по­вноті розкривається образ Ярославни. Вона — жінка князя Ігоря, який будь-що прагне «слави здобути», тому й пішов у похід на по­ловців, знехтувавши застереженнями та порадами зібрати більш сильне військо-дружину.

Навіть сонячне затемнення, жахлива на той час прикмета, що віщувала недобре, не зупинило честолюбного князя. Та програв він битву й опинився в полоні у ненависних половців. Дізнавшись про це, княгиня в розпачі виходить на путивльський вал, щоб виблага­ти в сил природи милості великої: визволення коханого Ігоря з по­лону.

Ярославна ладна «чайкою» летіти хоч на край світу, аби тільки обтерти «кривавії рани» на тілі коханого.

Вона звертається до вітру, який «на дужому крилі» метає стріли хана на військо чоловіка, до Дніпра з проханням «принести» її «ладо», навіть до ясного сонечка з проханням спалити її, якщо вже загинув Ігор:

..Або не грій, і не світи.

Загинув ладо — й я загину!

Вражає така нежіноча рішучість і небажання жити без кохання, справляють враження благання, висловлені з такою пристрастю, з такою палкою вірою в те, що сили природи не можуть не почути, не допомогти. Таку безмежну тугу за милим, висловлену, вилиту в га­рячих сльозах, можна побачити далеко не в кожному творі не тільки української, а й світової літератури. Саме тому образ Ярославни є символом вірності, чекання, любові. Саме тому и образ приваблює читачів і служить джерелом натхнення для поетів, художників, ком­позиторів усього світу.

Літературознавці звертають увагу й на те, що, перебуваючи у невтішному горі, Ярославна турбується не тільки про князя, а й про його військо. Невідомий автор твору підкреслив цим: княгиня є патріоткою «землі руської», заступницею воїнів, носієм ідеалів добра та справедливості.

Не змогла природа не почути таких палких слів — і ось уже допомагає Ігорю втекти з полону. Хоча втеча проходить вдало і князь повертається додому, віримо, що велику роль тут відіграли печальні слова-звертання його дружини. Саме вони стали його оберегом під час утечі та путі додому.

Небагато сказано про єдиний жіночий образ у поемі «Слово о полку Ігоревім» — та як він вражає читача! Таке поєднання ніжності й мужності неможливо назвати звичайним, буденним. Рядки «Пла­чу Ярославни» змушують нас замислитися над вічними питаннями: духовними скарбами власної душі, вірності, патріотизму, справж­нього кохання.