Квітка-окраса і квітка-цілителька. Понад усе моя бабуся любить квіти, а їх у неї пребагато. Чого там тільки немаеє! Айстри рожеві, сині, наче море, волошки, фіалки і навіть червоні маки — увесь цей різнобарвний килим виграє й міниться на сонці.

Пам’ятаю минулого року бабуся розповідала мені про одну дуже цікаву рослину На перший погляд, це звичайнісінька собі квітка. Росте вона майже на кожному городі чи клумбі, можна зустріти її і на полі. Одним словом, невибаглива рослина. А зветься вона нагідкою.

Мені чомусь завжди здавалось, що це наша квітка, яка споконвіку росла на і країх українських просторах. А насправді все було не так. От що я дізналася від бабусі. Виявляється, що колись давно, ще в часи середньовіччя, з півдня Євгенії до України випадково було завезено напрочуд дивну рослину. Квіти її мали яскраво-жовте забарвлення і надзвичайно приємний запах. Листя ж було світло-зеленим. Поступово люди звикли до нагідки, полюбили цю незвичайну гостю.

Я запитую у бабусі про те, звідки ж взялася така назва. Вона каже, що росій–гхою мовою, приміром, їх прозвали «ноготками». «Це, мабуть, тому, що насіння цієї рослини дуже нагадує кігтики у кішки, воно таке ж загнуте й загострене з однго кінця», — здогадуюсь я. Проте в Україні «ноготки» згодом стали «нагідками». Таким чином, назва квітки втратила зв’язок з «кігтиками».

«Це сьогодні нагідка — майже бур’ян, а був час, коли ця рослина вважалася гякісною, навіть «королівською квіткою», — продовжує свою розповідь моя бачуся. І справді, у п’ятнадцятому столітті нагідки увійшли в моду у Європі. Наприклад, їх розводили у Франції. Французька королева Маргарита Валуа дуже полюбляла ці квіти.

А про цілющі властивості нагідки люди дізналися зовсім недавно. До дев’ятнадцятого століття її вирощували лише заради красивих квітів. Потім до неї п ридивилися пильніше, і виявилося, що вона не тільки красива, а ще й лікувальна. Ось так квітка-окраса стала квіткою-цілителькою.