Концерт народної пісні. Я хотіла б розповісти про концерт народної музики, який відвідала разом із родиною в минулому місяці. Він настільки сподобався мені, що я досі пам’ятаю все дуже яскраво. Спочатку, дізнавшись про концерт, я не була надто рада мож­ливості послухати, як співає хор стареньких бабусь. Адже я ніколи ще не слуха­ла подібної музики. Ті народні співи, що передають по радіо, я не дуже розумію. Вони звучать так, ніби голоси співаків вже трохи попоїла моль. Але в концертній залі на мене чекав приємний сюрприз.

Концерт мав назву «Коло радощів», і співаки були не застарими. То були мо­лоді хлопці і дівчата з Росії, Білорусі і, звичайно ж, наші земляки. Виступали вони в національному вбранні, дехто виходив на сцену навіть босим. Це здавалося див­ним, але вже після першого виступу мені стало байдуже, як там вони виглядають. Бо співаки виконували пісні просто чудово!

Уже з першої пісні в залі виникла особлива, дуже романтична атмосфера. Спі­вали три дівчини під акомпанемент народних інструментів. У них були зовсім різ­ні голоси: низький, високий і, як то кажуть, «народний» голос, що перетікав від одної ноти до іншої, наче плач. Дівчата співали на кілька голосів, ніби спереча­лися, хоча суперечка ця була спокійною та сумною. У мене в душі все завмерло. Я навіть затамувала подих, бо у співі було стільки краси, що мені здавалося, ця тендітна краса може розтанути від єдиного подиху, мов сніжинка. Коли пісня за­кінчилася, я зрозуміла, що концерт мені дуже сподобається.

Далі було так само добре. Музики грали на сопілках, бандурах, гітарах, бара­банах і ще безлічі якихось інструментів. Виконавців було дуже багато — десь 20 чоловіків та жінок, які співали і поодинці, і в парах або навіть усі разом. Серед пі­сень були і відомі мені класичні народні пісні, які виконуються на багато голосів, і зовсім нові, авторські пісні самих музик. Ці були не зовсім «народними», бо від­різнялися і мелодіями, і змістом. Але мені вони сподобалися навіть більше за кла­сичні пісні, бо були зрозуміліші, більш змістовні та відповідали моєму смаку. На­прикінці концерту глядачі ще довго не відпускали музик, голосно їм аплодуючи.

Більше я не цураюся народної музики. Я зрозуміла, що все залежить від того, хто береться за справу. Коли це талановиті та натхненні люди, у них все вихо­дить добре й оригінально. До цього часу я навіть не здогадувалася, яке враження справляє на людину народна музика. Цей концерт був яскравою, живою та емо­ційною культурною подією для мене та всієї моєї родини.