КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА

Невеселий сидить у своїй новій світлиці конотопський пан сот­ник Микита Уласович Забрьоха. Хоч був він завжди охайним, за­раз навіть не змінив брудної сорочки, сам невмиваний.

Був він чесного й поважного роду, всі предки були старшина ми. Забрьосі вже 25 років — давно час одружуватися. Запала йому в душу хорунжівна Олена з Сухої Балки.

Забрьоха поїхав на хутір, розговорився з хорунженком, братом Олени, випив з ним. Олена мала приїхати тільки ввечері.

Микита вирішив посвататися, та й почав плутано вичитувати панову Йосиповичу. Той нічого не зрозумів. Тоді сотник прямо спи­тав, чи віддасть він за нього свою сестру.

Наймичка винесла Забрьосі печений гарбуз, що означало відмо­ву. Сотник кидається до свого коня і бачить, що до нього прив’яза­ли сирий гарбуз. Лише опівночі повертається він додому.

II

Невеселий сидить Забрьоха на лавці. В цей час у двері з якоюсь хворостиною ніяк не потовпиться його писар. Виявляється, на хво­ростині він відмічав рисками козаків. Сталося щось дивне: на ву­лиці козаків на одного більше, ніж на хворостині, коли писар зано­сить її в хату. Довго мучилися пан сотник та писар, поки здогадали­ся, що писар переламав хворостину якраз на одній рисці, коли не міг занести її до хати.

Ні і піки питають, куди їм діватися, та сотник тільки накричав

III

Знову сидить пан сотник невеселий: отримав він наказ йти у Чернігів, та й писар на нього розсердився, зовсім нема звідки чека­ти допомоги.

Приходить писар, він обідає в сотника, добре випиває горілки, радить відписати в    Чернігів, що виступити вони не можуть, оскільки мають покарати відьом, які вкрали дощ.

IV

Настуного дня в Конотопі було невесело, в хатах пустка, худоба реве. А біля ставка натовп. Ставком плавають люди, але це не рибалки. То сотник Забрьоха перевіряє жінок старовинним способом — котрась не потоне, вона і є відьма. Багато молодиць загинуло у воді! Люди згадали всі пересуди про кожну зі своїх сусідок.

V

Не веселий прийшов сотник Забрьоха до ставка. Напередодні він дуже напився. Він запитує в Пістряка, чи все вже готове. Потоплення починається.

Нарешті покликали Явдоху Зубиху. Вона спокійно плавала з привязаною каменюкою на шиї, ще й сміялася.

Люди зраділи, що нарешті спіймали відьму. її схопили й почали бити. На берег приходить старий Демко Швендюра та дивується що вони б’ють колоду. Це відьма наслала на них потьмарення.

VI

Невесела ходить по хаті Явдоха, бо болить від биття все тіло, і сердиться вона на Забрьоху та Пістряка. Раптом приходять писар і сотник, вони просять вибачення у відьми й дають подарунки, щоб вона їм допомогла. Зубиха сподівається віддячити Швендюрі, який розкрив її чари.

Вопа починає чаклувати. До Явдохи приходить наймичка Оле­ни якійй чомусь роздуло щоку. Відьма вилікувала її та сказала, що якийсь чорнявий парубок їй позаздрив.

VII

Сумна сидить на лавці Олена-хорунжівна. Раптом з’являється бабка, яка розповідає, що Олена журиться через розлуку з Дем’яном. Вона просить випровадити з дому брата, а після дає Олені зілля, і та задрімала. Явдоха почала кликати Забрьоху.

VIII

Невеселий стоїть сотник біля шинку. Писар читає перед сотнею рапорт, у якому Забрьоху лають за невиконання наказу. Раптом Микита кричить і зривається в повітря. Він прилітає до хати Олени, Явдоха чаклує, і дівчина закохується в сотника. Тепер вона хоче вийти за нього заміж.

IX

Сумна сидить Олена, а Явдоха приносить і чіпляє їй на шию капшучок із жаб’ячою лапкою. Дівчина зразу починає просити, щоб її віддали заміж за сотника. Вона розповідає про все братові та про­сить привезти скоріше Забрьоху.

X

Невеселий сидить судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, бо його дівчина виходить за сотника. До нього приходить бабуся І обіцяє допомогти.

ХІ-ХІУ

Явдоха обкрутила все так, що з Оленою одружився судденко Де­м’ян. Забрьоха ж взяв найстрашнішу в селі стару дівку, брудну ти паршиву. З сотників його скинули, а натомість поставили Дем’яна. Писаря Халявський теж виганяє з посади. З горя вони напилися.

Закінчення

Цю оповідку авторові розповів покійний Опанас Месюра. Халявського теж з часом вигнали з посади. Олена почала його зраджу­вати, він її побив та прогнав.

Всі отримали за своїми заслугами.